Автор: Орленко О.І.

Позакласний виховний захід з української літератури

Усний журнал

«Стежками Лесиної поезії»

Святково прибраний клас. Портрет Лесі Українки уквітнений рушником, виставка книг до творів поетеси, свічка, вишиті рушники, малюнки дітей за творами Лесі Українки.

Ведуча Шановні читачі! Запрошуємо вас у царство мудрого й красивого, правдивого й чуйного, сильного і ласкавого, доброго і мужнього слова Лесі Українки.

Ви багато чули про неї, читали її твори, але на нашому літературному святі ми почуємо ті поезії, в яких зустрічаються слова Весна - Квіти - Кохання.

Ведучий Поезія - це вогник, який запалює душу людини, він схожий на полум'я свічки.

Вчитель запалює свічку. Лунає тиха мелодія.

Ведучий

Хай палає свічка. Хай палає!

Поєднає нас вона в цей час.

Друзів голоси нехай лунають

Музика і слово чарує вас.

Ведуча І так ми вирушаємо з вами у царство поезії великої поетеси Лесі Українки.

Ведучий Життя її було піснею. Піснею мужності і любові, натхненною думою про рідний край. Співала чарівна сопілка, і марево мрій карбувалось у геніальні рядки поезії:

Лунає тиха мелодія

Як я умру, на світі запалає

Покинутий вогонь моїх пісень.

«Вічний вогонь!»

Ведуча Тож хай і у ваших серцях, теж запалає маленька іскорка від Лесиного вічного вогню, від її поезії.

Ведучий За вікном зима. Ось у таку пору, 25 лютого 1871 р., народилася Лариса Петрівна Косач. Народилася вона в Новгород-Волинському в інтелігентній родині. Мати - письменниця Олена Пчілка, батько - юрист, громадський і культурний діяч. Вони багато зробили для розвитку здібностей обдарованої доньки, дбали про її гуманітарну освіту.

Ведуча Лариса жодного дня не сиділа за шкільною партою, не відповідала біля дошки, не бігала з ровесниками лункими коридорами. Учителями її були мати, батько, а також книги і життя. У чотири роки Леся навчилася читати, її улюблені книги - «Кобзар» Т.Шевченка, казки Г.Х.Андерсена. У шість - невтомна дівчинка сама вишиває улюбленому батькові сорочку. У 9 років написала перший вірш «Надія». Леся була обдарованою дитиною. Грала на фортепіано.

Ведучий В дитинстві Леся захворіла на страшну хворобу - туберкульоз кісток, і тридцять років боролася із нею, і все чекала своєї весни. Адже вона вірила в те, що коли настане весна вона обов'язково одужає, тому що із приходом весни пробуджується і оживає все.

Ведучий

Знов весна, і знов надії

В серці хворім оживають

Знов мене колишуть мрії

Сни про щастя навівають.

Ведуча

Стояла і слухала весну

Весна мені багато говорила,

Співала пісню дзвінку, голосну

То знов таємно-тихо говорила.

Ведучий Ні! Ми тихо шепотіти не будемо. Хай сьогодні із ваших уст голосно лунає поезія Лесі Українки.

Ведуча Тож відкриваємо першу сторінку нашого усного журналу під назвою «Весна» і будемо слухати вірші де згадується ця пора року.

Діти розповідають вірші про весну

Ведучий Кажуть весна до нас прилітає на крилах поезії, пісні, танцю.

Танець

Ведуча

Природа - геній! Так, природа - геній,

А пік її натхнення - то весна.

Поглянь: ось тут в траві зеленій,

Десь назбиравши із морського дна,

Нанизує в конвалію перлинки,

У витвір благородної краси.

І листячко притулить їй до спинки,

Щоб не замерзла вранці від роси.

А тут, поглянь: стоїть тюльпан вогнистий,

Мов келих полум'яного вина,

Шумує і проміниться іскристо.

Ведучий

Квіток, квіток, як можна більше квітів,

І білого серпанку на обличчя,

Того, що звуть ілюзією... «Боже!»

Як часто ті слова вчуваються мені

Посеред ночі : «Квітів, безліч квітів!»

Ведуча Ось настала черга відкрити другу сторінку нашого усного журналу під назвою «Квіти».

Ведучий Якщо подивитися на портрет Лесі Українки, то мабуть не важко здогадатися, яка квітка була найулюбленішою для поетеси. Так,це ромашки, а ще волошки, конвалії. Ромашки - тому що це квіти миру і кохання, на її квітках люблять ворожити дівчата.

Ведуча Волошки. Існує така легенда: «Покохали один одного русалка польова і хлопець Василько. Та не судилося їм щастя: русалка не могла жити без води, а Василько – без землі. І перетворила русалка свого коханого на блакитну квітку. Думала, що підуть дощі і понесуть квітку у водну безодню, але та пустила міцні корені. Так і живе на землі. Вона - символ вірності та постійності, прозріння і краси».

Ведучий А ось про те, які ще квіти описує поетеса у своїх творах нам розкажуть пошановувачі поезії Лесі Українки.

Ведуча Так згодна, а за одно й допоможуть скласти букет для Лесі з її ж улюблених квітів.

Діти розповідають вірші де згадується, хоч якісь квіти (і приклеюють у вазу квіти)

Танець «Ромашка»

Ведучий сидить і гадає на ромашці «кохає» «не кохає»

Ведуча Олеже! Ти що робиш!

Ведучий Ти знаєш, Олено, оце сидів і слухав вірші про весну, про квіти, про пташиний спів, і підсвідоме розумію, що в цій злагодженій гармонії не вистачає ще одного компоненту, здогадайся якого.

Ведуча А тут не важко здогадатися, дивлячись на тебе. Так я зрозуміла. Весною пробуджуються не тільки квіти, а й таке ніжне, трепетне почуття як «кохання»

Ведучий Тож ми з вами відкриваємо третю сторінку нашого журналу під назвою «Кохання».

Ведуча Леся Українка в одному із своїх віршів писала

Я не кохаю тебе і не прагну дружиною стати:

Твої поцілунки, обійми і в мріях не сняться мені.

В мислях ніколи коханим тебе не одважусь назвати:

Я часто питаю себе: чи кохаю? - Одказую: «Ні»:

 Тільки ж як сяду край тебе, серденько, мов птиця, заб'ється,

Дивлюся на тебе й не можу одвести очей.

І хоч з тобою розстанусь, то в думці моїй зостається

Наче жива, твоя постать і кожнеє слово з речей

Часто я в думці з тобою великі розмови проваджу,

І світять, як мрія, мені твої очі, то зорі сумні...

Ох, я не знаю, мій друже, сама я не зважу –

Коли б ти спитав: - «Чи кохаєш? - Чи я б тобі мовила «Ні»?

Ведучий У 1897 р. Леся Українка виїхала на лікування до Криму, де й зустріла Сергія Мержинського

Ця зустріч виявилась доленосною для неї не тільки як для жінки, але і як для творця. Найпроникливіше, найвідвертіші рядки її віршів присвячені Сергієві. Відтепер вона не стільки борець за соціальну справедливість, скільки пристрасно любляча жінка. «Твої листи завжди пахнуть зов’ялими трояндами», - пише вона Мержинському, сплітаючи прозу і поезію воєдино, як сплелися в її коханні безнадійність і щастя. Перше серйозне почуття розкрило в самій поетесі стільки мужності та сили волі, про які вона сама, мабуть, не здогадувалася. В ніч смерті коханого, 18 січня 1901 р., Леся пише біля його ліжка один з кращих своїх творів - драму «Одержима». Сама вона говорила, що житиме довго, раз вже вижила тієї ночі. Лариса Петрівна так в не змогла забути свого коханого.

Ведуча Хоч і довелося Лесі Українці недовго бути із коханою людиною, але саме в ті дні, хвилини вона була щаслива, тому що вона кохала. І відгомін цього кохання ми відчуваємо у її творах.

Звучать вірші, сцени про кохання

Ведучий

         «Та ні ж! Любов ніколи не вмирає», -

Промовить соловей, розбудить день.

Здається, принесе з самого раю

Весь дивосвіт мелодій і пісень

Від сонця, від небесного світила.

І вище сонця буде лиш Любов.

Природа - геній, а весна - то крила,

Що підняла любов до піднебес.

Ведуча Вогонь творів Лесі Українки палає уже понад століття. Це незгасимий вогонь таланту, справжнього, від Бога. Донька Прометея, як прозвали її, несла вона вогонь своїх поезій, цю іскру Божу, за життя людям, несе і зараз, устами нашими, її потомків. Тож нехай звучить серед нас слово Лесі і слово про Лесю, як шана наша пам’яті її великій.

Ведучий

Твого слова співучого сила

Кличе нас до щасливих висот.

У віршах свій народ ти любила -

І тебе не забуде народ.

Ведуча Дорогі шанувальники творчості Лесі Українки! Наше свято закінчилося, але ми не прощаємося з вами, тому що на протязі всіх шкільних років, ви будете пересікатися із творчістю Лесі Українки.