Шуринська ЗОШ І-ІІІ ст.

Сценарій виступу екологічної агітбригади

Учитель — Mon, 24 Nov 2014 16:38:16 GMT

У РАДОСТІ Й ГОРІ, У ЩАСТІ Й БІДІ –СЛАВА ЧИСТІЙ ЦІЛЮЩІЙ ВОДІ!

Мета: формувати екологічну культуру учнів на основі знань і вмінь, ціннісних орієнтацій продовжувати формування позитивної мотивації підлітків на збереження природи та поліпшення ставлення до неї, екологічне виховання учнів, виховувати любов до природи, розвивати артистичні здібності учнів, художньо – естетичний смак.

Вибігає дівчинка з глобусом:

Зупиніться! Подивіться!

Що принесла сюди я,

Це ж бо наша найрідніша

Найгарнішая Земля.

По черзі виходять учасники агітбригади і шикуються клином:

1-й: Ось вона – наша планета,

2-й: Ось вона – сонцем зігріта,

3-й: Ось вона – дощами вмита,

4-й: Морями оперезана,

5-й: Ріками помережана.

Разом: Це наша планета Земля!

1-й: Всім!

2-й: Хто природу оберігає!

3-й: Всім!

4-й: Хто її шанує і поважає!

5-й: Сьогодні перед вами виступає

І привітати всіх сердечно рада

Посланниця води і захисниця

Разом: Шуринська агітбригада

3-й: НАША КОМАНДА -

Разом: « Яскрава Зірка»

3-й: НАШ ДЕВІЗ: У РАДОСТІ Й ГОРІ, У ЩАСТІ Й БІДІ –

Разом: СЛАВА ЧИСТІЙ ЦІЛЮЩІЙ ВОДІ!

(Піднімають емблему команди)

Пісня "Перлина України"(танець)

Приспів

Перлина України -

це Інгул для серця милий

З небес святих прозоро-синіх

Упала чистая краплина

І річка утворилась мила

Для миколаївців - перлина

Приспів
Перлина України -

це Інгул для серця милий

Винос декорацій до сценки «Золота рибка».

Ведуча:

Поговорим з вами, друзі,

Про чудову річку в лузі

І розкажемо вам казку –

Тож послухайте, будь ласка.

Чоловік та жінка під Миколаєвом жили

До річки Інгул по чисту воду ходили

Жили вони не тужили

Бо з природою дружили!

Чоловік ловив рибу а жінка пряла пряжу.

А далі сталося все як у казці...

Чоловік пішов на річку, закинув вудочку та й витяг золоту рибку.

Рибка: Відпусти мене, чоловіче, виконаю будь-яке твоє бажання!

Дід: Йой, золотенька моя! Нічого мені од тебе не треба, йди собі в чисту річку, плавай, де хочеш.

Ведуча: Прийшов чоловік додому, розповів про велике диво жінці.

Дід: Чуєш, жінко! Зловив сьогодні рибку золоту, а вона почалася просити, щоб я її пустив назад у ріку, казала же зробить все що захочу. Я її пожалів і пустив назад у ріку.

Баба: Ти, старий дурню! Вертайся назад до річки і кажи тій рибці, що я хочу, хочу... хочу бути царицею всіх Рослин. Аби мені не треба було ні садити, ні полоти, ні копати, аби все саме росло і родилося.

Ведуча: Пішов чоловік до річки та й став просити рибку.

Дід: Рибочко моя золота! Загнала мене моя Маря до тебе, аби ти її зробила царицею над усіма рослинами. Каже, що не хоче вже нічого робити, хай їй усі рослини служать.

Рибка: Добре, не журися, йди додому.

Ведуча: Прийшов чоловік додому, а жінка знову сердита.

Баба: Ну і що ти милий, за царство рослин сказав? А корову хто буде доїти? А свині хто буде годувати? Ану бігом назад, кажи рибі що я хочу бути ще й царицею Тварин!

Ведуча: Прийшов чоловік знов до річки, погукав рибку золоту, і знову виконала вона його бажання – підкорилося жінціі царство тварин.

Дід: Ну що, жінко, задоволена? Вже можеш точно нічого не робити!

Баба: Ну що ти візьмеш із старого дурня? Що в теперішньому світі значить царювати над рослинами і тваринами? То тепер кожний фермер може! Тепер треба мати ще й газову трубу, пару заводів ще й атомну електростанцію. О тоді вже точно можна нічого не робити, лиш бакси рахувати. Хай мене твоя рибка зробить царицею Земною, щоб мені служило і повітря, і вода, і земля.

Ведуча: Засмутився чоловік, та робити нічого, пішов знову до річки.

Рибка: Що сталося?

Дід: Ой горе мені! Моя жінка зовсім здуріла, мало їй того, що царює над рослинами і тваринами, хоче бути царицею Земною.

Рибка: Виконаю я, і це її бажання!

Ведучий: Вернувся чоловік до жінки, а та вже з порогу кричить.

Баба: Милий! Я тут подумала, хочу бути царицею Всесвіту! Йди до золотої рибки, хай виконує бажання!

Дід: Любо, вже ти зовсім розум втратила на старості...

Баба: Я як візьму зараз качалку, так тобі і ноги відніме!. Кому кажу – марш до рибки.

Ведуча: Пішов чоловік до річки та й бачить – річка вся вимерла і рибки золотої нема – теж померла. Повернувся додому – а перед ним знов стара хата і жінка біля неї.

Дід: Ой жінко! Дуже ти багато хотіла. Жадність твоя всю природу,

ще й річку нашу погубила!

Річка-безіменка:

(на фоні музики та танцю)

Не шукай — мене більше нема,

Залишилась канава сама.

Он там далі завод збудували,

Мені дихати нічем стало.

Чи подумав про мене хто ?

— Ні. Всі відходи зливались мені,

Не ввійшла я у плани і темпи.

Всі гадали; природа стерпить.

Риба згинула вся до одної.

Я вмираю в такім неспокої,

Захистити себе не можу.

Я могла б у годину гожу

В тихий вечір ,під тиху пісню

Про героїв війни розповісти...

Я ж поїла їх, умивала,

Крові їхньої змила немало,

Бо вони ж тут за клаптик кожен...

Ну хіба ж я забути можу?

Я гадаю: природа й людина

Як ніхто мають бути єдині.

Мене ж душать нітрати й фосфати

Буг та Інгул як живуть там?

Не спіткала їх доля Дунаю?

Не цвіте ще у ньому вода ?

Хай-обходить всіх їх біда...

Все. Я гину. Вже сил не стає.

Безіменка ж — ім'я моє...

( Виходять всі учасники агітбригади):

(Рибка з глобусом. Глобус у віночку з квітів):

Тож, щоб чистими води у річках зостались,

Подолайте байдужість, користь і недбалість!

1-й: Хай співають весело птахи у лісах,

Хай буяють квіти у парках і двора

2-й: Збережемо нащадкам квітучий рідний край –

Цей чудовий, справжній довкола світлий рай.

3-й: Люди, будь ласка, про це пам’ятайте:

Щоранку планету свою прибирайте.

Пісня на мотив «Трава у дома».

Вода у нас забруднена / 2 р.

Повітря чистого нема,

І тужим за загубленим / 2 р.

За всім тим, що природа нам дала.

Ми віримо, що зможемо –

Планеті допоможемо,

Ми повернем веселки кольори,

Байдужість подолаємо,

Бо про природу дбаємо,

І розцвітуть розкішнії сади.

Приспів:

І сниться нам не “Фанта” й “Кока-кола” –

Від них на нас усіх чека біда,

А сниться нам Земля в цвіту довкола

І чистая джерельная вода!

Разом: Тож збережемо на Землі всі веселкові кольори!

(Лунає програш учні дарують членам журі квітки річкової лілії (БІЛЕ латаття) - символ чистоти, народжена сирою землею з живої води, відганяє нечисту силу, допомагає подорожньому подолати всі тяготи дороги. )

Позакласний захід з предмету Захист Вітчизни на тему «А, нумо, хлопці»

Учитель — Tue, 28 Oct 2014 19:36:13 GMT

Автор: Бондаренко М.Ю.

Позакласний захід з предмету Захист Вітчизни на тему «А, нумо, хлопці»

Вчитель: (вступне слово)

Добрий день, юнаки і дівчата, вчителі та батьки! Перш за все хотілося б привітати всіх хлопців зі святом Захисника Вітчизни. Побажати вам, майбутнім захисникам, щастя, здоров’я, та всього найкращого у житті.

(Привітання дівчат майбутнім захисникам Вітчизни)

Воїне, лицарю славний,

Ти зброю тримаєш в руках,

Щоб на нашу країну-державу

Злий не позарився враг.

Будь мужній і будь достойний

Ти слави своїх батьків,

Відважний вкраїнський воїне,

Нащадку славних віків.

Джерельний тихий спів води,

Безкрайнії степів простори,

І смерековії ліси,

Широкі плаї, круті гори!

Духмяний хліб на рушнику,

Гостинно розпростерті руки,

Щасливу матері сльозу,

І дідуся з веселим внуком!

За бескиди й дніпровські схили,

За наш пісенний славний рід,

За пламінь в косах у калини,

І за чумацький небозвід!

За нашу рідну Україну,

Що зберегли за всі віки –

Низький уклін і тричі "СЛАВА!"

Українські захисники!

Вчитель.

1) Оголошує правила змагання. Основні принципи чесної боротьби.

2) Обрати журі.

Конкурс І.

«Теоретична підготовка»

Всі ви напевно вчили історію і пам’ятаєте таку історичну сторінку, як козацтво. Слава про цих мужніх захисників Вітчизни пройшла через віки і живе до сьогодні. Тож уважно слухайте запитання. Слово «козак» іноземного походження. То що ж воно означає в перекладі на українську мову? Обом командам хвилина на роздуми, після чого ви здаєте листочки з вашими відповідями шановному журі.

(Відповідь: вільна людина).

Конкурс ІІ.

Лівоооо…руч!!!

Учасники обох команд мають вишикуватись у шеренгу. По команді ведучого, вони мають різко (рівнятися) повертатися у той бік, у який накаже ведучий. Ця гра на координацію і реакцію. Чому на реакцію? Тому що головним завданням ведучого є не просто давати команди, а затягувати слова, акцентуючи на останню частину команди "…РУЧ". Тобто: "ЛівоооооооооооооРУЧ!", "ПравооооооооооооРУЧ!". І тільки на "…РУЧ" хлопці мають повертатися. Або «Круууууу…ГОМ!»

Хто повернувся останнім, чи не в той бік - виходить з гри. І так поки не залишиться один хлопець з шеренги.

Конкурс ІІІ.

Влучний кидок.

Учасники стають в колону по одному і атакують баскетбольний кошик (кожна команда – свій) з лінії штрафного кидка по черзі за 1 хвилину, або до того моменту, коли одна з команд набере 10 очок.

Конкурс ІV.

Сапери (конкурс капітанів).

Тепер конкурс на вашу уважність. Під цією хустинкою знаходяться десять предметів. Я на кілька секунд підніму хустинку і ви повинні запам’ятати якомога більше предметів. Потім ви пишете перелік цих предметів і передаєте список журі. Кожен предмет – один бал.

Конкурс V.

Полоса перешкод.

На лінії старту у першого учасника в руках канат для лазіння (у спортивному залі є два канати, прикріплених до стелі симетрично). За командою судді учасник, схопившись за канат виконує «маятник» з приземленням за контрольною лінією, підтягується на руках, лежачі на гімнастичній лаві, долає будь-яким способом перешкоду (гімнастичний козел), пробігає по гімнастичній лаві, яка піднята одним краєм і закріплена за гімнастичну стінку, спускається з гімнастичної стінки, робить перекид уперед, пролазить під перешкодою, перед фінішуванням бере канат і віддає його наступному учаснику, який знаходиться на лінії старту.

Конкурс VІ.

Солдатський побут.

В конкурсі бере участь по два учасники від кожної команди. По сигналу судді перший учасник бере ніж і починає чистити картоплину. Як тільки він покладе ніж і почищену картоплину, другий учасник бере голку з ниткою і починає пришивати ґудзик до клаптика матерії (треба зробити якнайменше 5 стібків).

Конкурс VІІ.

Черговий кухар

Український солдат має бути ситим. І нагодованим добре. Треба пояснити, що кожен з них може бути черговим по кухні. А своїх однополківців треба нагодувати швидко і смачно. Зараз ми будемо перевіряти, яким буде солдат - голодним чи ситим - якщо ви його годуватимете.

Команди повинні придумати меню солдатського обіду: перша страва, друга і третя. Хлопці мають вказати інгредієнти, та як приготувати ці страви.

Конкурс VІІІ.

Перетягування канату.

В змаганнях бере участь команда у повному складі. За сигналом судді учасники починають тягнути канат, кожна команда у свою сторону. Програє команда, перший учасник якої заступить за середню лінію, яка розділяє команди. Змагання проводиться кілька разів.

Для уболівальників (додатковий конкурс).

Медсестри

В цьому конкурсі головним чином беруть участь дівчата. Треба пояснити, що жінки мають піклуватись про солдатів. І щоб бути готовими до всього - будемо вчитися бинтувати поранених солдатів.

Кожна дівчинка підходить до хлопця, який сидить перед нею на стільчику. В руках у кожної по моточку бинтика. По команді ведучого вони починають бинтувати голови хлопцям. Хто перший впорається - той і переможець.

Журі підводить підсумки. Нагородження переможців.

Відкритий урок з читання "Вчитайтеся, вслухайтеся в Шевченкове слово! "

Учитель — Tue, 28 Oct 2014 19:32:23 GMT

Автор: Кожемякіна О.О.

Відкритий урок з читання

Клас: 3

Тема. Вчитайтеся, вслухайтеся в Шевченкове слово! Т.Шевченко "Село! І серце одпочине...", "І досі сниться: під горою...", "Тече вода Із-за гаю..." (уривок вірша "Тече вода з-під явора").

Мета. Ознайомити учнів із поезією Т.Шевченка, розкрити художню красу поетичних образів, формувати уміння визначати співзвучність картин природи з настроєм людей. Удосконалювати читацькі уміння. Виховувати любов до рідної землі, естетичні смаки учнів.

Обладнання: книжкова виставка (збірка поезій Т.Шевченка для дітей), ілюстрації до віршів,

Хід уроку

1. Розчитування.

Прочитати відповідно до розділових знаків.

Село? Село. Село!

Прочитайте запис:

Шевченко тижи дебу кипо ан млізе тьжимути дилю.

(Шевченко жити буде, поки на землі житимуть люди).

Як ви розумієте цей вислів?

Прочитайте повільно, спокійно; швидко, весело, з радістю, одними губами, скоромовкою).

2. Перевірка домашнього завдання.

2.1. Гра «Наздожени речення»

Вчитель починає читати речення з тексту, а діти знаходять і дочитують до кінця.

Переказ оповідання О.Іваненко «Тарас наймах» від першої особи.
Розповідь "Моє дитинство" за опорними словами.

Придумування заголовків до тексту
Підсумкова бесіда.

Ми дізналися, що, не зважаючи на тяжке дитинство, Тарас став великим поетом, художником, гордістю України.

3. Повідомлення теми та мети уроку.

Який розділ ми вивчаємо?
Що ми знаємо про Т. Шевченка?
Прочитайте на с. 24 тему нашого уроку.
Визначте, над чим ми будемо працювати сьогодні на уроці?

Шевченкове слово — чарівне і неповторне. У Тарасове слово треба вчитатися, щоб зрозуміти його красу і мудрість. Цю мудрість і красу ми відкриємо сьогодні на уроці. Прочитайте назви віршів, які ми читатимемо. Розгляньте малюнки. Спрогнозуйте, які картини зобразив поет у своїх поезіях (передбачення дітей вислуховує вчитель).

Робота над новим матеріалом.

4.1. Опрацювання поезії "Село! І серце одпочине...".

4.1.1. Створення "Асоціативного куща".

- Що виникає у вашій уяві, коли ви чуєте слово село?

4.1.2. Читання вірша вчителем напам'ять.

- Уважно послухайте і визначте, як описує село поет?

4.1.3. Словникова робота.

- Читання слів на одному диханні "буксиром" за вчителем.

село диво

сичі неначе

сади Україні

серце Дніпром

стоять широколисті

- Чим схожі слова першого стовпчика? (Починаються на букву с, двоскладові, іменники).

- Яке слово зайве серед усіх цих слів? Прочитайте лише іменники.

Прочитайте лише власні іменники.
Як ви розумієте вислів "стоять палати", "біліють хати"?

4.1.4. Мовчазне читання дітьми.

В яку пору описане село? Чому ви так думаєте?
Який вислів підказує нам, що це весна? (Цвітуть сади).

Напівголосне читання хором. Конкурсне читання вірша.

4.1.5. Аналіз змісту.

Як поет описує село? Що знаходиться біля села?
Які порівняння вживає? Поясніть кожне з них.
Прочитайте останній рядок вірша. Що ним хотів сказати поет?
Які краєвиди малює ваша уява?
Які почуття охопили поета при згадці про село?
Які почуття охопили вас?

4.1.6. Робота з ілюстрацією до вірша.

Які рядки з вірша зображує художник?
А що б домалювали ви?
Які фарби використали б?

4.1.7. Підсумкова бесіда.

У цьому вірші Т.Шевченко відтворив за допомогою поетичного слова українське село з його неповторною красою, порівнюючи Його з писанкою. Як майстерно він використав кольорову палітру: зелений гай, білі хати, кольорові писанки.

4.2. Опрацювання вірша "І досі сниться: під горою.. ".

4.2.1. Передбачення.

Визначте за назвою вірша, про що у ньому розповідається.

4.2.2. Мовчазне читання.

- Чи справдились ваші передбачення?

Вірш був написаний Шевченком на чужині. Краєвиди рідної природи, спогади про дитинство не раз приходили до поета у снах. У вірші він змальовує взаємини у селянській родині.

4.2.3. Читання естафетою по реченню.

4.2.4. Аналіз твору.

Які дві картини наснилися поету?
Який настрій викликав цей сон у нього? Доведіть словами вірша.
Як ставляться члени цієї родини один до одного? З чого це видно? Що переконує у сердечності ставлення один до одного?
Де стоїть біленька хатка?
Знайдіть слова, якими поет змальовує зовнішність діда, матері, внучати.
Чи відчувається симпатія автора до героїв?
Які зменшувально-пестливі слова використав поет у вірші? Зачитайте.

4.2.5. Діаграма "Весна".

- Розгляньте репродукцію картини "Селянська родина" на с. 19.

У поезії "І досі сниться: під горою..." поет передав замилування взаєминами, які панують у селянській родині. Для цього він використав можливості поетичного слова, але Шевченко - був ще й художником. Розглянемо репродукцію його картини.

- Які фарби переважають на картині? Чому? Хто зображений на передньому плані? Які рухи, жести, міміка допомогли художнику передати любов, ніжність, турботу батьків до дитини? Хто сидить під хатою на задньому плані? Порівняйте вірш і репродукцію картини: чим подібні і чим відмінні?

4.3. Робота над віршем Тече вода із-за гаю...".

4.3.1. Виразне читання вчителем напам'ять.

- Що зобразив поет у вірші? (Квітучий та чарівний куточок України).

4.3.2. Читання з опорою на розділові знаки. Робота над змістом.

Кого зобразив автор серед природи?
Який настрій у родині? (У сім'ї панує злагода; дівчина бере воду, співає, а батьки милуються нею і радяться "кого б їм своїм зятем звати").

Що з описаного можна побачити? (Дівчину, каченят, річку, батька, матір).
Що можна почути? (Дзюрчання води, плескіт качок, розмову батьків, спів дівчини).

4.3.3. Творча робота.

а) Скласти розповідь за змістом одного із віршів (на вибір).

б) Робота в парі.

Скласти діалог-обмін враженнями від прочитаних поезій.

Які образні вислови припали до душі?
Тлумачення одного з порівнянь.
Спроба добору власного слова до рим Т.Шевченка.

Підсумок уроку.

Рефлексія-діалог.

Я дізнався на уроці...

Мені сподобалось...

Я навчився...

Природа і людина у віршах поета живуть у гармонії. Т. Шевченко майстерно передав цю єдність у віршах.

Домашнє завдання.

Виразно читати поезії Тараса Шевченка і одну вивчити напам’ять. Написати відгук про один з віршів як лист до поета.

Відкритий урок з математики "Додавання числа 7 з переходом через десяток."

Учитель — Tue, 28 Oct 2014 19:29:40 GMT

Автор: Федорчук О.В.

Відкритий урок з математики

Клас: 1

Тема уроку: Додавання числа 7 з переходом через десяток. Ознайомлення із задачею через знаходження невідомого від'ємника. Розв'язування задач на збільшення числа на кілька одиниць.

Мета: навчити дітей складати таблицю додавання числа 7 із переходом через десяток, працювати в групах; ознайомити учнів із задачами на знаходження невідомого від'ємника; розвивати вміння аналізувати задачі, логічне мислення, уяву, увагу; сприяти встановленню дружніх стосунків між дітьми, усвідомленню ними важливості взаємодопомоги.

Обладнання: картки, віяла, сигнальні картки, таблиця до задачі,підручник (Богданович М.В. Математика:Підруч. для 1 кл. К.: Освіта, 2007 ).

Тип уроку: інтегрований.

ХІД УРОКУ

1. Організація класу.

2. Мотивація навчальної діяльності.

Сьогодні у нас гості. Тому випала нагода прорекламувати наш урок. Допоможіть мені це зробити. Продовжить речення.

Метод " Мікрофон "

Починається урок …

До уроку я приготував ...

На уроці сидітиму ...

Буду слухати ...

Писатиму ...

Зошит триматиму ...

Рахуватиму ...

Відповідатиму ...

3. Оголошення теми та уроку. Як ви гадаєте, про яке число ми сьогодні говоритимемо? Здогадатися вам допоможуть підказок? Це число, що позначає вік більшості з вас. Число, що позначає кількість тваринок у народній казці. Число, що позначає кількість маленьких людей у казці братів Грим. Число, що є сумою чисел 6 і 1.

Діти віялом показують 7. Цифра виставляється на набірному полотні. Відкрийте підручник на с.120.

Що ми будемо робити на уроці?

Для чого нам потрібні таблиця додавання числа 7 та всі інші вправи ?

4.Актуалізація опорних знань .

Хвилинка каліграфії.

Послухайте прислів'я. Як ви його розумієте?

Семеро одного не ждуть.

Написання якої цифри ми повторимо?

Прописування рядка цифри 7.

Повторення таблиці віднімання числа 6.

Робота в групах.

І група записує відповіді до прикладів;

ІІ група виправляє помилки у записаних прикладах;

ІІІ група складає таблицю віднімання числа 6 з переходом через десяток.

Перевірка роботи груп.

Математичний диктант із фронтальною перевіркою.

До 6 додайте 5.

Від 12 відніміть 4.

8 збільшіть на 6.

13 зменшіть на 4.

Перший доданок 4, другий 10. Запишіть суму.

Зменшуване 15, від'ємник 10. Запишіть різницю.

До 7 додайте 6.

До 8 додайте 6.

Від 13 відніміть 6.

( 11, 8, 14, 9, 14, 5, 13, 14, 7.)

Фізкультхвилинка.

5. Ознайомлення з новим матеріалом.

Робота підручником ( с. 120, №1, 2 ).

Розв'язування прикладів.

Приклади розв'язуваються колективно на дошці і в зошитах, з використанням " промінчиків ", анологічно до № 2.

5 + 7 =

7 + 7 =

6 + 7 =

8 + 7 =

Складання таблиці додавання числа 7 з переходом через розряд.

Таблиця сладається колективно на дошці.

Фізкультхвилинка.

Учні виконують вправи для очей.

6. Первинне закріплення.

індивідуальна робота з підручником ( с. 120 № 3 ) ( складена таблиця на дошці закрита ).

Розгляньте таблицю, допишіть у порожні віконечка відповіді. Якщо не знаєте відповіді, залиште пропуск.

Після закінчення роботи вчитель з'ясовує, скільки залишилося пропусків. Пропонує дітям разом уголос прочитати таблицю і вставити відповіді, яких бракує.

Розв'язування прикладів

( с.120, № 4; 1-й ст. -- на дошці, 2-й ст.-- коментовано з місця ).

7. Повторення вивченого. Робота над задачами ( з використанням методу " Прес ").

Задача № 5, с. 120.

Задача розв'язується письмово. Під час аналізу задачі слід розглянути дві таблиці з умовою, обрати правильну.

Задача № 6, с. 120 ( або задача з таблиць чи лічильного матеріалу вчителя ). Завдання зі скриньки ( геометричний матеріал ).

Накресліть відрізок довжиною 14 см. Скажіть, скільки це дециметрів і сантиметрів.

Завдання на розпізнавання геометричних фігур з добірки вчителя.

8. Підсумок уроку.

Що ми робили сьогодні на уроці ?

Гра " Відповідай відверто ".

Замість сказати "так" учні плещуть у долоні, замість "ні"- не плещуть. Я гарно працював на уроці. Мені сподобався урок. Я запам'ятав таблицю. Я не всю таблицю запам'ятав. Я нічого не запам'ятав. Мені важко розв'язувати задачі. Я вмію розв'язувати задачі.

Позакласний захід на тему «Хорошії гості у мене»

Учитель — Tue, 28 Oct 2014 19:27:31 GMT

Автор: Подима Н.П.

Позакласний захід на тему «Хорошії гості у мене»

У дійстві беруть участь

Мати Марічка

Дочка Оленка

Дідусь-сусід Оксанка

Галя Славко

Питайко Наталка

Весна

Група хлопчиків і дівчаток в українських костюмах східного і західного регіонів України.

Сцена являє собою українську світлицю. На стінах розвішані вишивані рушники, на столі й полицях - миски, тарелі, карафки й доріжки, у центрі - розписані піч, біля неї рогачі, кочерги ,дерев'яна лопата для хліба, у печі-глиняні горщики та глечики (їх можна намалювати). На лаві сидять дві дівчинки, обидві в українських сорочках, плахтах (чи спідничках), керсетках; голова однієї пов'язана хусткою (як у молодиці). Це мати. На голові у другої дівчинки - віночок чи стрічкою.

Мати й Дочка

(вишивають і співають)

Ой зелене жито, зелене.

Хорошії гості у мене

Зеленеє жито женці жнуть - }

Хорошії гості в хату йдуть. } 2 рази

Ой зелене жито, зелене,

Хорошії гості у мене,

Зеленеє жито, ще й овес. }

Ой зібрався рід наш увесь. } 2 рази

З цими словами на сцену виходять дівчата в східноукраїнських костюмах, вклоняються і говорять хором:

Добрий вечір вашій хаті!

Мати й Дочка

Добрий вечір, гості дорогі!

(Низько вклоняються.)

Сідайте у нашій світлиці.

Оксанка

Дуже гарна в вас світлиця.

Чиста, як вода в криниці.

Галя

Чи не можна вечорниці

Провести у вашій світлиці?

Мати

Просим, просим вечорниці

Провести у цій світлиці.

Дочка

Тільки свято в нас незвичне -

Свято е-ти-мо-ло-гі-чне.

Питайко.

Ну,а що це означає?

Мати

Може, це й не кожен знає:

В нас на святі побувати

Означає добре знати,

Що, чому і як назвали,

Що у назві врахували. (До дівчат.)

Ви, дівчаточки, сідайте,

Попрацюйте, поспівайте.

Дівчата сідають, витягують рукоділля: хтось вишиває сорочку, хтось - рушник, хтось плете мереживо. Співають.

Рідна мати моя, ти ночей не доспала,

І водила мене у поля край села,

І в дорогу далеку ти мене на зорі проводжала,

І рушник вишиваний на щастя дала.

І в дорогу далеку ти мене на зорі проводжала,

І рушник вишиваний на щастя, на долю дала.

(А.Малишко)

Дочка.

Мамо, а чому РУШНИК так називається?

Мати.

А ти сама подумай, дочко.

Дочка.

А й справді, дівчата, хто знає?

Оксанка.

Може, тому, що його руками вишивають? (Звертається до залу.) Може, діти нам допоможуть? (Глядачі відповідають. Якщо ні, то мати пояснює. )

РУШНИК - ЦЕ ШМАТОК ТКАНИНИ, ЯКИМ ВИТИРАЮТЬ РУКИ. Спочатку цей шматок тканини називався РУЧНИК, а потім його стали називати РУШНИК.

Наперед виходить Оксанка. На мелодію української народної пісні «За городом качки пливуть» співає:

Гарна плахта, гарна плахта,

Ще й шовком заткана,

А сорочка білесенька

Ясно вишивана. } 2 рази

Ось керсетка оксамитна,

Ось рясний віночок,

Червоненький фартушок,

В смужку поясочок. } 2 рази

Співаючи, Оксанка показує деталі українського народного одягу.

Дочка.

Мамо, а чому КЕРСЕТКУ так назвали?

Мати

КЕРСЕТКА - одяг український,

Та корінь в слові цім латинським,

Латинське корпус значить тіло.

По світу слово полетіло,

У Франції корсетом стало,

В країну нашу завітало

І, суфікс -к- собі діставши,

Лишилось жити тут назавше.

Оксанка.

Чому ПЛАХТУ так назвали?

Мати

На сорочку одягали

Шмат вовняної тканини,

Різноколірні клітини

В цій тканині чергувались,

Наче квіточки, сміялись.

ПЛАХТА - парус у поляків

І завіса у словаків.

ПЛАХТА означає пласка.

І з плащем вона близька.

Оксанка

А чому шматок тканини Зветься ФАРТУХ, ФАРТУІШША?

Мати

Це також шматок тканини, Щоб за поясом носити... Наперед виходить Галя.

Галя

Ой, дозвольте перебити!

Як за поясом - ЗАПАСКА?

Треба ж, мабуть, ЗАПОЯСКА?

Мати

Слід сказати: наша мова

Знала й перше, й друге слово.

Одні мовили: запаска,

Інші звали: запояска

Пас і пояс нарівні

Уживалися в ті дні.

Згодом мовлення змінилось -

Запояска і пас відпали.

Галя.

А ВІНОК чом так назвали?

Оксанка

Із квіток його звивали,

Стрічкою перевивали,

Назву легко зрозуміти:

ВІНОК значить "те, що звите".

Дочка

(виглядає у вікно)

Ой, дівчаточка, дівчата,

Хтось іде до нас у хату.

Ця красуня чарівна -

Не хто інший, як весна!

Дівчата

(співають)

Благослови, мати,

Весну закликати!

Весну закликати,

Зиму проводжати.

Мати

Любі дівчаточка,

Звивайте віночки,

В танок ставайте,

Весна зустрічайте!

Дівчата стають у коло, водять хоровод.

Входить Весна.

Дівчата

(співають)

Ой ти, весна, ти, весна,

Ти чого до нас прийшла?

Весна

Я прийшла до вас з теплом,

Із зеленим житечком.

Дівчата

(співають)

Весна, весна, днем красна!

Що ти нам, весно, принесла?

Весна

Принесла я вам літечко,

Ще й зеленеє житечко.

А вам, дівочки, по вінку, по вінку

З зеленого барвінку, барвінку.

Весна роздає дівчатам віночки.

На сцену виходить група хлопців в українських костюмах.

Хлопці

(співають)

А вже весна, а вже красна. Із стріх вода капле. } 3 рази

Молодому козаченьку

Мандрівочка пахне. } 3 рази

Хлопці й дівчата танцюють "Козачок".

Наперед виходить Марічка з червоними черевичками в руках.

Марічка

(читає або співає й пританцьовує)

Гоп - гоп, чики - чики!

Купив тато черевики.

Я піду у них на свято,

Танцюватиме завзято.

Я пристукну каблуками,

Розведу в боки руками,

Сплесну,

Вихром закружляю, -

Черевички ж нові маю!

Наче сонце, червоненькі.

Ще й риплять, як зробиш крок

Так і просяться в танок!

(В. Ладижець)

Наталка

Постривай, скажи, Марічко, Чом так звуться черевички?

Марічка

З найтоншої шкіри черевики шили,

А найтоншу шкіру чинбарі чинили

З черева тварини.

От і вся причина.

У механічному записі звучить куплет пісні О. Біляша на слова Д. Павличка "Два кольори". Наперед виходить Іванко.

Іванко

Мама вишили мені

Квітами сорочку.

Квіти гарні, весняні:

- На, вдягай, синочку.

В нитці - сонце золоте,

Пелюстки багряні.

Ласка мамина цвіте

В тому вишиванні.

Вишиваночку візьму,

Швидко одягнуся.

Підійду й обійму

Я свою матусю.

(В. Кращенко)

Питайко.

А чом СОРОЧКУ так назвали?

Іванко

Цю назву люди здавна знали,

Учені мудреці шукали

Причину назви, та дарма:

Єдиних висновків нема.

Питайко.

Коли вона з'явилась, звідки?

Діти - глядачі відповідають: слово КЕРСЕТКА ПОВ'ЯЗАНЕ З ЛАТИНСЬКИМ СЛОВОМ КОРПУС, ЩО ЗНАЧИТЬ ТІЛО; ПЛАХТА - ПЛАСКА, ВІНОК - ТЕ, ЩО ЗВИТО, ЧЕРЕВИКИ - ВЗУТТЯ, ПОШИТЕ З ЧЕРЕВА, ТОЧНІШЕ ЗІ ШКІРИ ЧЕРЕВА ТЕЛЯТИ, СОРОЧКА -СІТКА, КОЛЬЧУГА, МІШОК.

Наперед виходить Оленка. На мелодію української народної пісні "У сусіда хата біла" співає й пританцьовує.

Я Оленка невеличка,

В мене шовкова спідничка.

В косі стрічка промениста }2

І коралове намисто. } 2 рази

Дочка.

Чому так спідниця зветься?

Оленка

Що ж, подумать доведеться.

Може, діти, якщо зможуть,

Нам з тобою допоможуть?

Якщо глядачі не зможуть пояснити, що слово СПІДНИЦЯ первісне означало СПІДНІЙ ОДЯГ, тоді "здогадується"

Дочка.

Ой, здається, здогадалась. Може, спідниця так називається тому, що спочатку це був спідній одяг.

Мати

Ти правильно, доню, усе зрозуміла

(або: Ви правильно, діти усе зрозуміли).

Спідниці жінки у нас здавна носили.

Та зверху ще сукню вони одягали,

Спідниця з під сукні ледь виглядала.

Наталка.

А чом так звемо НАМИСТО?

Оленка

Спершу звалося намисто,

Бо в староіндійській мові

Існувало маня слово.

Маня - шия означало.

Те, що шию обвивало,

Називалося манисто.

Ну, а з нього вже й НАМИСТО.

На сцену виходять діти в гуцульських та буковинських костюмах. Вони співають коломийки й танцюють.

Ой співанки - коломийки,

в'язанку з них в'яжу,

Як попросять заспівати,

яси не відкажу,

Та я собі заспіваю, тоненько засвищу.

Скільки знаю коломийок, як трави та листу.

Ой повіяв буйний вітер, повіяв, повіяв,

Та він мої коломийки по горах розсіяв.

(Народні коломийки) На перед виходить Славко - гуцул.

Славко

Я малесенький вівчарок,

Маю на плечах кептарик

І сорочку - вишиванку.

Прокидаюся я зранку,

У сопілочку заграю,

Всіх овечок позбираю.

Наталка.

А що таке КЕПТАР, скажи?

Славко

КЕПТАР - кожух без рукавів,

Щоб груди й плечі добре грів.

До нас прийшов він із Молдови.

Кептар - звучало там те слово,

А кепт - то по - молдовське груди.

Отже кептар їх гріти буде.

На сцену виходить Дід - сусід.

Дід.

Добривечір у вашій хаті!

Діти вітаються.

Дід.

А що це в вас неначе свято?

Мати.

У нас, дідусю, вечорниці.

Дід

А й бачу: гості у світлиці,

Колись, як був я молодим,

На вечорниці теж ходив.

Співали ми, і танцювали,

І в різні ігри часом грали,

А як загадку загадають,

То ще не зразу й відгадують.

Марічка.

Ви нам, дідусю, загадайте.

Дід.

Ну, що ж, спробую, стривайте.

Химерний, маленький,

Бокастий, товстенький

Коханчик удавсь;

У тісто прибрався,

Чимось смачненьким напхався,

В окропі купався,

На смак уродився,

Ще й маслом умився.

(Л. Глібов)

Глядачі відгадують загадку: ВАРЕНИК.

Дід

Ви вже, мабуть, відгадали, Чом ВАРЕНИК так назвали?

Глядачі пояснюють.

Мати вносить і ставить на стіл макітру з варениками. Дочка - миску зі сметаною.

Мати.

Пригощайтесь, люди добрі!

Дочка

Вареники непогані, Вареники у сметані.

Діти, гості беруть по варенику.

Мати

(тримає в руках порожню макітерку)

Ой макітерко моя,

Ти полив'яна!

Хто зуміє відгадати,

Чом МАКІТРА тебе звати?

Якщо глядачі не зможуть пояснити походження слова МАКІТРА, Дід бере з рук Матері макітру і макогін і, роблячи відповідні рухи, приказує.

Дід

У макітрі терли мак

Ось так - так, ось так - так.

А стирав мак макогін,

Оце він, оце він.

Дочка

(тримає в руках куманець) Ось у мене КУМАНЕЦЬ,

Куманець - молодець. Його знали тюркські мови, Кухоль значило це слово. Мати (тримає в руках карафку).

Я в руках КАРАФКУ маю.

Питайко.

Чом її так називають?

Мати

У старій арабській мові

Пляшка значило це слово,

Тільки пляшка незвичайна,

А опукла надзвичайно.

Дід

Добре, друзі, погуляйте,

Потанцюйте,поспівайте,

Вдарте, діти, "Гопака"

Чи стрімкого "Козачка"

Діти танцюють "Гопак".

Позакласний захід з світової літератури "Славетний сину, України, в нащадків пам’яті живи!"

Учитель — Tue, 28 Oct 2014 19:18:18 GMT

Автор: Бондаренко Л.І.

Позакласний захід з світової літератури

Тема: Славетний сину, України, в нащадків пам’яті живи!

Мета: знайомство з різними напрямами творчості М. В. Гоголя, пізнання його народного духу та глибокого щирого гумору.

Голос за сценою: «...Женіть геть із душі все каламутне! На ясне, на свіже повітря! На працю! Сильніше та міцніше створюйте опір в душі своїй всьому, що є нікчемним і чим спокушається суспільство. Пам'ятайте вічно, якої землі громадянином ви є і що ні перед ким нема стільки потреби праці, скільки перед громадянином цієї землі...»

Микола Васильович Гоголь

1-а ведуча. З жовтня 1831 року в петербурзькій газеті «Литературные прибавления к Русскому инвалиду» було надруковано лист Олександра Сергійовича Пушкіна. Звертаючись до видавця газети, а через нього до усіх читачів, він писав: «Щойно прочитав "Вечори на хуторі біля Диканьки". Вони вразили мене. Ось справжня веселість, щира, безпосередня, без награності, без примітивізму. А подекуди яка поезія! Все це настільки незвично для нашої теперішньої літератури, що я до цих пір не прийшов до тями... Вітаю громадськість з істинно веселою книгою, а авторові сердечно бажаю подальших успіхів».

2-а ведуча. З таким піднесенням великий російський поет зустрів видання першої збірки повістей тоді ще нікому не відомого Рудого Панька. Справжнім автором «Вечорів на хуторі біля Диканьки» був скромний юнак Микола Васильович Гоголь. Тільки три роки тому приїхав він до Петербурга з далекої Василівки, що загубилась серед безкраїх просторів України.

1-а ведуча. Разом із Пушкіним Гоголя щиро вітала вся прогресивна Росія. Той, хто по-справжньому любив і цінував вітчизняну словесність, розумів, Що в літературу прийшов талановитий та оригінальний письменник, справжній художник слова , якому вслід за Пушкіним судилося відкрити нову сторінку в історії літератури.

2-а ведуча. Україна... З нею були пов'язані дитячі та юнацькі роки майбутнього письменника. Народився він 20 березня (за новим стилем —

1квітня) 1809 року в селі Великі Сорочинці. Гоголь був українець за походженням, родовими традиціями закорінений в українське старшинсько-священицьке соціумне й культурне середовище, тобто духовний фунт, на якому він виростав, був глибоко український.

1-а ведуча. Із ранніх творів Гоголя до нас дійшло небагато. Про більшість із них, за винятком трьох віршів і однієї епіграми, про їх зміст можна робити висновки тільки по заголовках та розповідях сучасників. Назавжди відходило дитинство. Наступила юнацька зрілість, а з нею молодість та визначеність думок, прагнення до активної діяльності.

2-а ведуча. Дійсно класичним твором Гоголя стала його комедія «Ревізор». Ця назва ніби назавжди злилася з іменем самого автора. Ідею створення «Ревізора» подав Гоголю Пушкін, Він розповів Гоголю «про випадок, що трапився в місті Устюжні Новгородської губернії, про деякого пана, що видавав себе за чиновника міністерства та обікрав усіх міських мешканців. Окрім того, Пушкіна самого в Оренбурзі губернатор прийняв за чиновника, що прибув таємно з метою ревізувати дії оренбурзьких чиновників».

Голос за сценою (від імені Гоголя): «Беручись за створення "Ревізора", мав на меті створення твору, в якому я міг би зібрати воєдино все негативне в Росії... всі несправедливості, які відбуваються в тих місцях Росії і в тих випадках, де найбільше вимагається від людини справедливості, та зараз посміятись над усім».

1-а ведуча. Комедія була написана Гоголем дуже швидко. 18 січня 1836 року він повідомив про її завершення. В цей же день Гоголь вперше читав «Ревізора» на вечорі у Жуковського. 19 квітня 1936 року в Александровському театрі відбулась прем'єра комедії.

Голос за сценою. «"Ревізора" зіграно — і у мене на душі так сумно, так дивно. Я очікував, я знав наперед, як підуть справи, і при всьому тому почуття сумне та тоскно-тяжке заволоділо мною. Моє створіння здалось мені гидким, диким і ніби зовсім не моїм. Головна роль пропала, як я і очікував...» 1-а ведуча. Шість разів переписував Гоголь «Ревізора». Тільки до останнього, шостого варіанту письменник підібрав багато-значущий епіграф: «Не кивай на дзеркало, коли пика крива», а до фінальної сцени заніс знамениту репліку городничого, звернену до глядацької зали: «Чому смієтесь? Над собою смієтесь? Ех ви!.. »

2-а ведуча. Але не «Ревізор» зробив письменника дійсно знаменитим. Це сталось набагато раніше, коли читачі познайомилися з гоголівськими «Вечорами».

Гоголь з хвилюванням очікував появи «Вечорів на хуторі біля Диканьки». Багато заповітного та близького серцю письменника приховано в цих повістях. Навіть назва, взята Гоголем для цих повістей, була сповнена для нього прихованого змісту. Диканька — родовий маєток Кочубеїв у Миргородському повіті Полтавської губернії — знаходилась у 25-ти милях від гоголівської Василівки. Старий дубовий ліс у Диканьці був улюбленим місцем прогулянок юного Гоголя.

1-а ведуча. Поява «Вечорів на хуторі біля Диканьки», за словами Пушкіна, була дійсно винятковим явищем у вітчизняній літературі. Гоголь відкрив читачеві дивовижний за своєю яскравістю та колоритом світ життя народного, сповненого романтикою далеких легенд, фантастичних оповідок, наповнених ліризмом, веселим та здоровим гумором.

2-а ведуча. Стоїть на вулиці зимовий холод, за вікном розгулялась заметіль, шурхотить солома на даху, потривожена вітром... А у пасічниковій хатині, збившись у тісну купку, парубки та дівчата, затамувавши подих, слухають «дивні речі... проте, що давно-давно і року тому йому і місяця нема, діялось на світі». І здається їм, що от-от стукне та увійде до них до хати коваль Вакула, той, що попрямував у ніч на Різдво до самої цариці за черевиками для коханої Оксани, їх одноліток виявився сміливим і винахідливим козаком. Від не злякався ні Солохи-відьми, ні багатого Чуба — батька Оксани, ні самого чорта, подібного до «губернського стряпчого у мундирі». Зловив його за хвіст силач коваль, швидко осідлав та понісся на ньому в Петербург. Добув-таки він там черевики для своєї примхливої дівчини.

Завіса закрита. На ній — де-не-де зірочки, збоку — Місяць.

1-й автор. Останній день перед Різдвом минув. Зимова, ясна ніч настала. Глянули зірки. Місяць велично виплив на небо посвітити добрим людям та всьому світові, щоб усім було весело колядувати й славити Христа. Морозило дужче, як зранку: але зате так було тихо, що рипіння морозу під чоботом чути було за півверсти. Ще жодна юрба парубків не з'являлась . під вікнами хат; тільки місяць зазирав до них крадькома, ніби викликаючи дівчат, що прибиралися та чепурилися, хутчіш вибігати на рипучий сніг. Аж ось з димаря одної хати клубами посунув дим і пішов хмарою по небу, і разом з димом вилетіла відьма верхи на мітлі.

2-й автор. А відьма тим часом знялася так високо, що тільки чорною цяткою миготіла вгорі. Та де тільки з'являлася цятка, там зорі одна по одній зникали за неба. Незабаром відьма назбирала їх повний рукав. Три чи чотири ще блищали. Раптом, з іншого боку, з'явилася друга цяточка, побільшала, почала розтягатись і вже то була не цяточка... Хіба тільки по цапиній бороді під мордою, по невеликих ріжках, які стирчали на голові... можна було здогадатися,... що то просто чорт, якому останню ніч залишилося вештатись по білому світу та під'юджувати на гріхи добрих людей.

(Чорт тихенько підкрадається до Місяця, прикріпленого на завісу, протягу є руку, щоб ухопити його, але швидко відсмикує руку, ніби обпікшись; посмоктав пальці, подув на них, затряс ногою і забіг з іншого боку; знову відскочив, відсмикнувши руку. Пробіг коло; підбігши, різко схопив двома руками місяць, кривляючись і дуючи, перекидаючи його з однієї руки в іншу, швидко сховав і побіг за сцену.)

1-й автор. У Диканьці ніхто не чув, як чорт украв місяця. Щоправда волосний писар, виходячи рачки з шинку, бачив, як місяць, не знати чого, танцював на небі, і запевняв, божачись, у тому все село: та миряни хитали головами й навіть підіймали його на сміх.

2-й автор. Та яка ж була причина зважитися чортові на таке беззаконне діло? А ось яка: він знав, що багатого козака Чуба запросив дяк до себе на кутю, де будуть: голова,... козак Свербигуз і ще дехто. Де, крім куті, буде варенуха, перегнана на шафран горілка та багато всякої страви. А тим часом його дочка, красуня на все село, зостанеться дома, а до дочки напевне прийде коваль, силач і хлопець хоч куди, що був чортові осоружніший, ніж проповіді отця Кіндрата. На дозвіллі коваль малював і вславився як найкращий живописець на всю околицю. Всі миски, з яких диканські козаки сьорбали борщ, були розмальовані ковалем. Але тріумфом його майстерності була одна картина, намальована на церковній стіні в правому притворі, на якій зобразив він святого Петра в день страшного суду з ключами в руках, як той виганяв з пекла нечисту силу; переляканий чорт кидався на всі боки, передчуваній свою погибель, а замкнені колись грішники били й ганяли його батогами, поліняками і всім, що під і руку трапилось. У той час, як майстер працював над цією картиною й малював її на великій дерев'яній дошці, чорт з усієї сили намагався перешкоджати йому; штовхав невидимо під руку, хапав із горна в кузні попіл і обсипав ним картину; та, незважаючи на все, роботу було закінчено, дошку внесено до церкви і вправлено в стіну в притворі, і з того часу чорт заприсягся мститися ковалеві.

За сценою чути колядки, веселий сміх.

1-й автор. Одну тільки ніч залишалося йому блукати по білому світу; але й цієї ночі він шукав способу зігнати на ковалеві свою злість. І для цього наважився вкрасти місяць, сподіваючись, що старий Чуб ледачий та вайлуватий, а до дяка від хати не так вже й близько: дорога йшла поза селом,

повз вітряки, повз кладовище, обминаючи яр. Ще місячної ночі варенуха та горілка, настояна на шафрані, могли б заманити Чуба. Але в таку темряву навряд чи вдалося б кому стягти його з печі та викликати з хати. А коваль, що здавна не ладнав з ним, при ньому нізащо не наважиться прийти до

дочки, дарма, що дужий.

Двері до зали різко відчиняються. З'являються Чуб і Панас.

Чуб. То ти, куме, ще не був у дяка в новій хаті? Там тепер буде добра пиятика! Як би тільки нам не спізнитись!

(Чубпоправляє пояс, глибше насуває шапку, стискає батіг і дивиться вгору.) Що за дідько! Дивись! Дивись, Панасе!..

Панас. А що? (Дивиться догори.)

Чуб. Як то що? Місяця нема.

Панас. Що за лиха година! Справді нема місяця.

Чуб. Тож бо й воно, що нема! Тобі, мабуть, і за вухом не свербить.

Панас. А що мені робити!

Чуб (витирає рукавом вуса). Треба ж було якомусь дідькові, бодай йому не довелося, собаці, зранку чарку горілки випити,— устряти!.. Далебі, начебто на сміх... Навмисно, сидівши в хаті, дивився у вікно: ніч — навдивовижу. Ясно

сніг виблискує проти місяця. Все було видно, як удень. Не встиг вийти за поріг, і ось, хоч око викали! (Чуб довго топнеться навколо Панаса. Панас чеше потилицю. Чуб незадоволено бурчить щось незрозуміле.) То таки нема, куме, місяця?

Панас. Нема.

Чуб. Дивно, далебі. А дай понюхати табаки! У тебе, куме, добряча табака! Де ти береш її?

Панас. Де в біса добряча! Стара курка не чхне!

Чуб. Я пам'ятаю, мені покійний шинкар Зозуля якось привіз табаки з Ніжина. Ех, табака була! Добряча табака була! Та що ж, куме, що будемо робити? Адже ж темно надворі.

Панас. То, мабуть, залишимося удома. (Повертається до дверей, хапаючись за клямку.)

Чуб. Ні, куме, ходім! Не можна, треба йти! (Бере Панаса під руку і веде через залу.) Як не піти? Обидва, спотикаючись і щось бурмочучи, ідуть за завісу.

2-й автор. Тепер погляньмо, що робить, залишившись сама, красуня дочка.

(Відсувається половина завіси. На лаві сидить Оксана, чепуриться перед невеликим дзеркалом, розглядає себе, поправляє волосся та стрічки на голові.)

1-й автор. Оксані не минуло ще й сімнадцяти років, а вже мало не по всьому світу, і по той бік Диканьки, і по цей бік Диканьки, тільки й мови було, що про неї. Парубки гуртом проголосили, що кращої дівки й не було ще ніколи І не буде ніколи на селі. Оксана знала й чула все, що про неї говорили, і була вередлива, як красуня. Коли б вона ходила не в плахті та запасці, а в якому-небудь капоті, то порозганяла б усіх своїх дівчат. Парубки ганялися за нею юрбами, але, втративши терпець, залишали один по одному вередливу красуню й залицялися до інших, не таких примхливих. Один коваль тільки був упертий і не кидав свого залицяння, дарма, що й з ним поводились анітрохи не краще, ніж з іншими. По виході батька свого Оксана довго ще чепурилася та вихилялася перед невеликим в олов'яній оправі дзеркалом і не могла намилуватися собою.

Оксана. І чого людям надумалось розславляти, нібито я гарна? Брешуть люди, я зовсім не гарна... (Помовчавши.) Хіба чорні брови та очі мої такі гарні, що вже подібних до них немає й на світі? Яка тут краса в цьому кирпатенькому носі? І в щоках? І в губах? Ніби гарні мої чорні коси? Ух! їх можна злякатися увечері: вони, як довгі гадюки, переплелись та обвились круг моєї голови. Я бачу тепер, що я зовсім не гарна! (Відсуваючи дзеркало.) Ні, гарна я! Ой, яка гарна! Диво! Яку радість принесу я тому, кому буду жоною! Як милуватиметься мною мій чоловік! Він нестямиться від радості! Він зацілує мене на смерть.

Коваль (тихо входячи). Чудна дівка! І вихваляється вона мало! З годину стоїть,видивляючись у дзеркало, і не надивиться, та ще й хвалить себе вголос!

Оксана. Егеж, парубки, чи ж вам до пари я? Ви погляньте на мене: як я плавно виступаю; у мене сорочка вишита червоним шовком. А які стрічки на голові! Вам довіку не бачити пишнішого галуна! Всього цього накупив мені батько мій, щоб одружився зі мною найкращий молодець у світі!

(Оксана усміхнулась, повернулась в інший бік і побачила коваля. Вона скрикнула, суворо зупинилась перед ним. Коваль опустив руки.) Чого ти прийшов сюди? Хіба хочеться, щоб випровадила за двері лопатою? Ви всі майстри під'їжджати до нас. Умить пронюхаєте, коли батьків нема вдома. О! Я знаю вас! Що, скриня моя готова?

Коваль. Буде готова, моє серденько, після свята буде готова. Коли б ти знала, скільки попрацював я коло неї: дві ночі не виходив із кузні; зате в жодної попівни не буде такої скрині. Залізо поклав таке, якого не клав на сотникову тарадайку,коли ходив на роботу до Полтави. А як буде розмальована!

Хоч усю околицю виходи своїми біленькими ніжками, не знайдеш такої! По всьому полю будуть розкидані червоні й сині квіти. Горітиме, як жар. Не сердься ж на мене! Дозволь хоч поговорити, хоч подивитись на тебе!

Оксана. Хто ж тобі боронить, говори й дивись! (Оксана знову сідає на лаву, дивиться у дзеркало, поправляючи волосся на голові, І намисто на шиї.)

Коваль. Дозволь і мені сісти біля тебе!

Оксана. Сідай.

Коваль (сідає). Чарівна, люба Оксано, дозволь поцілувати тебе! (Нахиляється до Оксани, але Оксана відштовхує його.)

Оксана. Чого тобі ще хочеться? Йому як мед, то й, ложку! Геть від мене, в тебе руки цупкіші за залізо. Та й сам ти пахнеш димом. Я думаю, геть мене забруднив сажею. (Оксана знову дивиться в дзеркало, причепурюючись.)

Коваль (убік). Не любить вона мене! їй усе іграшки; а я стою перед нею, як дурень, і очей не зводжу з неї. І все б стояв перед нею, і повік би не зводив з неї очей! Чудна дівчина! Чого б я не дав, щоб дізнатися, що в неї на серці, кого вона кохає. Та ні, вона й гадки не має ні про кого. Вона милується сама собою; мучить мене, бідолашного; а я за журбою не бачу світу; а я її так люблю, як ні один чоловік на світі не любив і ніколи не любитиме.

Оксана. Чи правда, що твоя мати відьма? (Сміється.) Коваль. Що мені мати? Ти в мене і мати, і батько, і все, що тільки є найдорожчого у світі. Якби мене покликав цар і сказав: «Ковалю Вакуло, проси в мене всього, що тільки є найкращого в моєму царстві, все віддам тобі. Звелю тобі зробити золоту кузню, і будеш ти кувати золотими молотами» — «Не хочу,— сказав би я цареві,— ні самоцвітів дорогих, ні золотої кузні, ні всього твого царства. Дай мені краще мою Оксану!»

Оксана. Бачиш, який ти! Тільки ж батько мій сам маху не дасть. Побачиш, коли він не ожениться на твоїй матері.. Але щось дівчата не приходять... Що воно за знак? Давно б уже час колядувати. Мені стає нудно.

Коваль. Бог з ними, моя красуне!

Оксана. Коли б не так! З ними, певно, прийдуть парубки. Ото підуть гулі! Уявляю, яких наговорять смішних історій!

Коваль. То тобі весело з ними?

Оксана. Та вже веселіше, як з тобою. Ага! Хтось стукнув! Певно, дівчата з парубками.

Коваль (убік). Чого мені більше чекати? Вона глузує з мене, їй я такий же дорогий, як переіржавіла підкова. Та коли так, то не діжде ж, принаймні, інший насміятися з мене. Нехай тільки добре придивлюся, хто їй подобається більше за мене; я відучу..

(Стукіт у двері і різкий голос: «Відчини!») Стривай, я сам відчиню (виходить).

Завіса закривається.

1-й автор. У той час, коли меткий ферт з хвостом та цапиною бородою літав з димаря і потім знову в димар, ладівниця, що висіла в нього на перев'язі при боці і що в неї він сховав украдений місяць, якось зненацька зачепившись у печі,

розкрилась, і місяць, скориставшись з цієї нагоди, вилетів крізь димар Солошиної хати й плавно здійнявся на небо. Все освітилося. Заметілі наче й не було. Сніг запалав широким срібним полем і весь обсипався кришталевими зорями. Мороз наче потеплів. Юрби парубків і дівчат показалися з мішками. Пісні задзвеніли, і рідко під якою хатою не товпилися колядники.

2-й автор. Дивно сяє місяць! Важко розказати, як добре вештатися такої ночі між юрбою дівчат, що регочуть та співають, і між парубками, охочими на всякі жарти й витівки, які тільки може навіяти ця ніч, що весело сміється. У доброму кожусі тепло; від морозу ще гарячіше горять щоки; а на пустощі сам дідько підштовхує ззаду.

1-й автор. Мороз побільшав, і вгорі так зробилося холодно, що чорт перестрибував з одного копитця на друге й хукав собі в кулак, бажаючи хоч як-небудь розігріти замерзлі руки. Не штука, правда, й замерзнути тому, хто товкся від ранку до ранку в пеклі, де, звісна річ, не так холодно, як у нас зимою, І де, надівши ковпак та ставши проти вогнища, ніби справжній кухмістер, підсмажував він грішників з такою втіхою, з якою звичайно жінка смажить на Різдво ковбасу.

2-й автор. Відьма й собі відчула, що холодно, дарма, що була тепло одягнена; і тому, піднявши руки догори, відставила ногу та, прибравши такої пози, як людина, що мчить на ковзанах, не зворухнувшись жодним суставом, опустилася повітрям, ніби по льодовій похилій горі, і просто в димар. Чорт таким самим способом подався слідом за нею. Вилізши з печі та причепурившись, Солоха, як добра хазяйка, почала прибирати та ставити все на своє місце. Ніхто не міг би дізнатися, що вона хвилину тому їздила на мітлі.

Завіса відкривається. Кімната Солохи.

(Солоха поправляє на столі макітру, миски. З'являється Чорт, порохкуючи звивається навколо Солохи. Солоха кокетує, між ділом завішує образ на стіні, запрошує чорта до столу, наливає йому, але він продовжує звиватись біля неї.)

Чорт. Мила Солохо! Ви, як завжди, прекрасні! Я більше не в силі... О-ох!... Які муки я терплю! О! О-о! Якщо ви не винагородите... я готовий на все я кинусь у воду, а душу відправлю у самісіньке пекло! Я!.. Я!..

(Солоха повертається до чорта з наміром обняти його, але чути стукіт у двері. Солоха іде відчиняти. Чорт бігає по хаті, шукаючи, де б сховатись, потім залізає у мішок. Повертаються Солоха і Голова. Голова, обтрусивши сніг з капелюха, випив чарку з рук Солохи.)

Голова. Високопочитаєма Солохо! Який я радий тебе бачити!.. Я йшов до дяка, але здійнялась така завірюха!..Така завірюха... А у твоєму вікні я побачив світло і вирішив повернути сюди... (Потираєруки?) Я залишусь на увесь вечір...

(Знову чується стукіт у двері і голос дяка: «Хто вдома ?»)

Голова. Сховай мене куди-небудь... (Пошепки.) Мені не хочеться тепер зустрітися з дяком.

(Солоха стоїть в нерішучості посеред кімнати, довго думає, озирається навколо; потім звільняє найбільший мішок, примушує Голову залізти в нього. Виходить і повертається разом з дяком. Дяк увійшов, покректуючи та потираючи руки, увесь час позираючи на Солоху. Солоха знімає заслінку з образа.)

Дяк. До мене ніхто не прийшов, і я дуже радий з цієї нагоди погуляти у вас, дорогенька!.. Я навіть не злякався заметілі!..

(Підходить до Солохи ближче; кашлянув, усміхнувся, торкнувся пальцем до її оголеної руки.) А що це у вас, велеліпная Солохо? (Відскакує назад.)

Солоха. Як то що? Рука, Йосипе Никифоровичу!

Дяк. Гм! Рука! Хе! Хе! Хе! (Проходжується кімнатою.) А це що у вас, дражайшая Солохо? (Підходить до неї і торкається шиї, а потім знову відскакує.)

Солоха. Ніби не бачите, Йосипе Никифоровичу, шия, а на шиї намисто.

Дяк ( знову проходжуючись кімнатою і потираючи руки). Гм! На шиї намисто! Хе! Хе! Хе! А це що у вас, незрівнянна Солохо?... (Чути стукіт і голос Чуба.) Ой, боже мій, стороння особа! (З переляком.) Що ж тепер, як застануть

особу мого звання?.. Дійде до отця Кіндрата!.. (Метушливо бігає по кімнаті.) Бога ради, доброчесна Солохо!. Ваша добрість, як сказано в писанії Луки, глава трина...трин,.. Стукають, їй-богу, стукають! Ой, сховайте мене куди-небудь!...

(Солоха звільнює другий мішок і запихає у нього дяка. Потім упускає Чуба.)

Чуб. Здорова будь, Солохо! Ти, може, і не чекала мене, га? Правда ж, не чекала? Може, і я перебив... Може, ви тут і розважалися з ким-небудь!.. Може,ти кого-небудь сховала вже, га? (Сміється.) Ну, Солохо, дай тепер випити горілки. (Солоха наливає.) Я думаю, в мене горло замерзло від проклятого морозу (п'є). І послав Бог таку ніч перед Різдвом! Як здійнялося, чуєш, Солохо, як здійнялося... Ото задубіли руки: не розстебну кожуха! Як здійнялася метелиця... (Крик за сценою: «Відчини!» та стукіт у двері.) Стукає хтось? (За сценою: «Відчини») Це коваль! (У паніці.) Слухай, Солохо: куди хочеш сховай мене; я нізащо у світі не хочу потрапити на очі цьому виродкові проклятому, бодай йому, чортовому синові, набігло під обома очима по пухиреві з копицю завбільшки!

(Солоха у паніці бігає по кімнаті, заставляє Чуба залізти в той мішок, в якому вже сидить дяк. За стіною знову стукіт. Мовчки входить коваль, сідає на лаву. Одразу ж за ним вривається Свербигуз, але Солоха виводить його зі сцени. Коваль мовчки сидить на лаві, озирає хату. За сценою чути колядки та сміх. Завіса закривається.)

1 -й автор. Хочете знати, чим закінчилась ця історія? Проїздив через Диканьку блаженної пам'яті архієрей, хвалив місце, де стоїть село, та, їдучи вулицею, спинився перед новою хатою. «А чия це така розмальована хата?» — спитав преосвященний у вродливої молодиці з немовлятком на руках, що стояла коло дверей. «Коваля Вакули!» — сказала йому, кланяючись Оксана, бо це саме була вона...

1-а ведуча. Закінчивши оповідь, сусід пасічника прийнявся розкурювати люльку, що згасла. Надворі тріщав мороз і замуровував вузеньке скло... Каганець дрижав і знову загорявся, ніби чогось лякався, та все світив у хаті. «Чи знаєте ви українську ніч? О, ви не знаєте української ночі!» - розпочав неквапом інший оповідач. І полилась струнка, ніби задушевна пісня, розповідь про те, що сталось з Левком та Ганною травневої ночі. Ніби теплий весняний вітер, сповнений пахощами квітучих садів, увірвався до хатини Рудого Панька. «І раптом усе ожило: і ліси, і стави, і степи... Котиться величний грім українського солов'я, і здається, що й місяць заслухався його посеред неба...»

2-а ведуча. Задумали тієї весняної ночі веселі, спритні хлопці «подратувати як слід» самовпевненого пана голову — сільського старосту. «Що він собі справді вигадав! Він верховодить у нас, наче гетьман який. Мало йому, що коверзує, наче над своїми холопами, так ні, він ще й під'їжджає до дівчат наших. Адже, мабуть, нема на все село гарненької дівчини, щоб до неї не залицявся голова. Що ж ми, хлопці, за холопи? Хіба ми не такого роду, як і він? Ми, слава богу, вольні козаки! Покажімо йому, братця, що ми вольні козаки!» — так говорив Левко парубкам. І провчили вони гідно кривого голову, а разом із ним його зловредну свояченицю та пана писаря.

1 -а ведуча. Від дружнього веселого сміху дзвеніли шибки у пасічниковій хатині, Розчервонілі обличчя парубків та дівчат світились непідробним захопленням. «Ану: гоп, трала! Гоп трала! Гоп, гоп, гоп!» — вторили вони услід оповідачеві та притоптували закаблуками, ладні самі пуститися в танець разом з парубками, що вже встигли розгулятися. «Гуляй, козацька голово! — казав кремезний гультяй, вдаривши погою об ногу й ляснувши руками. — Що за розкіш! Що за воля! Як візьмеш дуріти, то здається, наче давні літа згадуєш. Любо, вольно на серці; а душа наче в раю. Гей, хлопці! Гей! Гуляй!..»

2-а ведуча. «Поезія життя» простого українського народу — ось що, за словами Бєлінського, складало основу «сповнених світлих барв та зачарування гоголівських поетичних нарисів Малоросії... Все, що може мати природа прекрасного, спокусливого, все, що народ може мати оригінального, типового, все це райдужними кольорами переливається в цих перших поетичних уявленнях Гоголя. Це була поезія юна, свіжа, запашна, розкішна, зворушлива!».

Завіса відкривається. Сцена ледве освітлена. Збоку, сидячи на гілці, дрімає Левко.

1-й автор. Велично й похмуро чорні в кленовий ліс, обсипаючись тільки на краю, що стояв проти місяця, тонким срібним пилом... Нерухомий став повіяв прохолодою на стомленого пішоходця і примусив його відпочити на березі. Скрізь тихо; в глибокій лісовій гущавині тільки чути було солов'їні співи. Непереборний сон швидко почав склеплювати йому очі; стомлене тіло от-от ладне було б забутися й заніміти; голова похилилась... «Ні, так я, бува, ще засну тут!» — сказав він, стаючи на ноги й протираючи очі. Оглянувся: ніч стояла перед ним ніби ще пишніша. Якесь дивне п'янке сяйво домішалось до місячного блиску. Ніколи ще не доводилось йому таке бачити. Срібний туман оповив усе навколо. Пахощі од розквітлих яблунь і нічних квітів лилися по всій землі.

2-й автор. Голосно й дзвінко перекликались чарівні співи солов'їв, і коли вони, здавалось, умирали в солодкій знемозі, чути було, як шелестять та тріскотять коники і гуде болотяна птиця, б'ючи слизьким дзьобом своїм у широке водяне дзеркало. Солодку якусь тишу та тихе роздолля відчув Левко у своєму серці.

(Крізь тишу все ще чути спів солов'я, який поступово стихає, звучить з перервами. З'являється Русалка-Панночка, її довгі вії напівопущені, вона дуже бліда.)

Русалка-Панночка (сміючись). Заспівай мені, молодий козаче, якої пісні! (Схиляє голову набік, закриває очі.) Левко. Якої ж тобі заспівати, моя ясна панночко? Русалка-Панночка(сумно). Парубче...Парубче, найди мені мою мачуху! Я нічого не пожалію для тебе. Я нагороджу тебе. Я тебе щедро та багато нагороджу! У мене є рукава, вишивані шовком, і коралі, намисто. Я подарую тобі пояс, винизаний перлами. У мене золото є... Парубче, найди мені мою мачуху! Вона страшна відьма: мені не було від неї спокою на білому світі. Вона мучила мене; силувала працювати, як просту мужичку. Глянь на обличчя: вона зігнала рум'янець своїми нечистими чарами з щік моїх. Глянь на білу шию мою: вони не змиваються! вони не змиваються! вони нізащо не змиються, ці сині плями од залізних пазурів її. Глянь на білі ноги мої: вони багато ходили; не по килимах тільки,— по піску гарячому, по землі сирій, по колючому терну вони ходили; а на очі мої, глянь на очі: вони світу не бачать за сльозами... Знайди її, парубче, знайди мені мою мачуху!..

Левко (схопившись). Я все зробив би для тебе, моя панночко! Та як мені, де її знайти?

Русалка-Панночка. Глянь! Глянь — вона тут! Вона на березі водить танок із моїми дівчатами і гріється проти місяця. Та вона лукава й хитра. Вона прийняла подобу втопленої; але я знаю, я відчуваю, що вона тут. Мені тяжко, мені душно від неї. Я не можу через неї плавати легко та вільно, як риба. Я тону й падаю на дно, мов ключ. Відшукай її, парубче!

На сцені з'являються русалки. Вони повільно розходяться по сцені. Русалка-Панночка приєднується до них. Спів солов'я зовсім стихає. Русалки збираються в хоровод, займаючи всю сцену. Співають:

На святій неділі,

На білій березі,

Ей рано, рано,

На білій березі

Сиділа русалка

Та питала літа.

Ей рано, рано,

Та питала літа

— Чи бувало літо,

Чи ще не бувало?

Ей рано, рано,

Чи ще не бувало?

Ой я, молодая,

Літа не вгадала.

Ей рано, рано,

Літа не вгадала.

Мене, молодую,

Горечко приспіло,

Ей рано, рано,

Горечко приспіло.

Горечко приспіло,

Гулять не пустило.

Ей рано, рано,

Гулять не пустило.

Сиділа русалка

Та питала літа.

Ей рано, рано,

Та питала літа

— Чи бувало літо,

Чи ще не бувало?

Ей рано, рано,

Чи ще не бувало?

Ой я, молодая,

Літа не вгадала.

Ей рано, рано,

Літа не вгадала.

Мене, молодую,

Горечко приспіло,

Ей рано, рано,

Горечко приспіло.

Горечко приспіло,

Гулять не пустило.

Ей рано, рано,

Гулять не пустило.

Русалки перегруповуються і розпочинають гру-хоровод «Була в мамочки»:

Була в мамочки

Й одна донечка,

Й одна донечка —

Одиниченька.

Та прийшло ік їй

Та троє сватів:

Первії свати —

Із Туреччини,

Другії свати —

Із Німеччини,

Третії свати —

Із свого села.

За первих сватів

Татко не оддав,

За других сватів

Матка не дала,

За третіх сватів

Сама не пішла.

Прийшла смерточка —

Сама забрала,

Не питаючись,

Не сватаючись.

Ой де, донечко,

Наряди дівать?

А й спідничками

Пеньочки вбирать.

Моністечками

Коника вгнуздати,

А стрічечками

Коника ввожжати.

Одна з Русалок. Давайте гратися!

Русалки грають у «дрібушки». Гра пов'язана з уявленнями народу про русалок, які люблять кружляти та танцювати. Суть гри полягає в тому, що дві дівчини стають одна навпроти одної, ловляться руками та, з'єднавши ноги разом, швидко кружляють, примовляючи

Дріб, дріб, солі дріб;

На камені бочка.

Петрова дочка —

Не робітничка.

Вигнала бичка

За ворітечка:

Пасись, пасись, бичку,

Поки спряду мичку!

Бичок не пасеться,

Мичка не прядеться.

Став бичок пастись,

Стала мичка прястись.

Потім русалки розкручуються в інший ,бік

Дробу, дробу, дрібушечки,

Наївшися петрушечки.

Гиля, гиля до води,

Наївшися лободи!

Русалки розбігаються в різні боки. Серед русалок чуються голоси: «Нумо у ворона, нумо гратися у ворона!»

Одна русалка. Кому ж бути за ворона?

(Дівчата обирають одну із русалок, яка виходить із натовпу. Розпочинають гру: русалки стають «ланцюжком». Обрана русалка з неохотою починає ловити їх але не може нікого зловити.)

Русалка-Ворон. Ні, я не хочу бути за ворона. Мені шкода одбирати курчат у бідної матері!

Левко (убік). Ти не відьма!

Серед русалок: «Хто ж буде за ворона?» Дівчата дивляться одна на одну, збираючись обрати кого-небудь.

Русалка-Відьма. Я буду за ворона!

Дівчата знову стають у рядочок і втікають від Русалки-Відьми, але вона ловить одну з них, жорстоко хапаючи її, чути крик упійманої русалки.

Левко (вказуючи на Русалку-Відьму). Відьма! (Панночка засміялась. Інші виводять Відьму, яка упирається, зі сцени.)

Русалка-Панночка. Чим же віддячити тобі, парубче? Я знаю, тобі не золота треба: ти кохаєш Ганну; та суворий батько твій не дає тобі побратися з нею. Він тепер не стане на заваді; візьми, оддай йому цю записку..

Русалка-Панночка протягла записку. Левко бере її, нерішуче ходить по сцені. Русалка зникає. Левко сідає на попереднє місце ізнову дрімає. Знову чути спів солов'я. Левко різко схоплюється.

Левко. Невже ж я спав? Так ясно, ніби наяву!.. Дивно, дивно! (Озирається і повільно йде зі сцени. Завіса закривається).

1-й автор. Місяць, спинившись над його головою, показував північ; усюди тихо; від ставу подихало прохолодою; над ним сумно стояв старий дім із зачиненими віконницями; мох та дикий бур'ян свідчили, що давно з нього вийшли люди. Тут він розтулив свою руку, що судорожне була стиснута весь час, коли він спав, і скрикнув зачудований — у ній була записка...

2-й автор. Незабаром усе поснуло на селі; один тільки місяць так само осяйно та чудово плив у безкраїх пустинях розкішного українського неба. Так само урочисто дихала височінь, і ніч, чарівлива ніч, велично догоряла. Так само прекрасна була земля в дивовижнім сяйві; та ніхто вже не милувався з того, не тішився тією розкішшю: все огорнув сон...

Голос за сценою. Чи не так і радість, прекрасна і непевна гостя, відлітає від нас, і даремно самотній звук думає виявити веселість? У власному відгомоні вже чує він сум і пустелю й дико прислухається до нього. Чи не так і веселі друзі бурхливої й вільної юності, поодинці, один по одному, губляться по. світу і покидають нарешті самого старовинного брата їх? Сумно покинутому! І важко і сумно стає на серці, і нічим допомогти йому.

Позакласний виховний захід з української літератури «Стежками Лесиної поезії»

Учитель — Tue, 28 Oct 2014 19:14:28 GMT

Автор: Орленко О.І.

Позакласний виховний захід з української літератури

Усний журнал

«Стежками Лесиної поезії»

Святково прибраний клас. Портрет Лесі Українки уквітнений рушником, виставка книг до творів поетеси, свічка, вишиті рушники, малюнки дітей за творами Лесі Українки.

Ведуча Шановні читачі! Запрошуємо вас у царство мудрого й красивого, правдивого й чуйного, сильного і ласкавого, доброго і мужнього слова Лесі Українки.

Ви багато чули про неї, читали її твори, але на нашому літературному святі ми почуємо ті поезії, в яких зустрічаються слова Весна - Квіти - Кохання.

Ведучий Поезія - це вогник, який запалює душу людини, він схожий на полум'я свічки.

Вчитель запалює свічку. Лунає тиха мелодія.

Ведучий

Хай палає свічка. Хай палає!

Поєднає нас вона в цей час.

Друзів голоси нехай лунають

Музика і слово чарує вас.

Ведуча І так ми вирушаємо з вами у царство поезії великої поетеси Лесі Українки.

Ведучий Життя її було піснею. Піснею мужності і любові, натхненною думою про рідний край. Співала чарівна сопілка, і марево мрій карбувалось у геніальні рядки поезії:

Лунає тиха мелодія

Як я умру, на світі запалає

Покинутий вогонь моїх пісень.

«Вічний вогонь!»

Ведуча Тож хай і у ваших серцях, теж запалає маленька іскорка від Лесиного вічного вогню, від її поезії.

Ведучий За вікном зима. Ось у таку пору, 25 лютого 1871 р., народилася Лариса Петрівна Косач. Народилася вона в Новгород-Волинському в інтелігентній родині. Мати - письменниця Олена Пчілка, батько - юрист, громадський і культурний діяч. Вони багато зробили для розвитку здібностей обдарованої доньки, дбали про її гуманітарну освіту.

Ведуча Лариса жодного дня не сиділа за шкільною партою, не відповідала біля дошки, не бігала з ровесниками лункими коридорами. Учителями її були мати, батько, а також книги і життя. У чотири роки Леся навчилася читати, її улюблені книги - «Кобзар» Т.Шевченка, казки Г.Х.Андерсена. У шість - невтомна дівчинка сама вишиває улюбленому батькові сорочку. У 9 років написала перший вірш «Надія». Леся була обдарованою дитиною. Грала на фортепіано.

Ведучий В дитинстві Леся захворіла на страшну хворобу - туберкульоз кісток, і тридцять років боролася із нею, і все чекала своєї весни. Адже вона вірила в те, що коли настане весна вона обов'язково одужає, тому що із приходом весни пробуджується і оживає все.

Ведучий

Знов весна, і знов надії

В серці хворім оживають

Знов мене колишуть мрії

Сни про щастя навівають.

Ведуча

Стояла і слухала весну

Весна мені багато говорила,

Співала пісню дзвінку, голосну

То знов таємно-тихо говорила.

Ведучий Ні! Ми тихо шепотіти не будемо. Хай сьогодні із ваших уст голосно лунає поезія Лесі Українки.

Ведуча Тож відкриваємо першу сторінку нашого усного журналу під назвою «Весна» і будемо слухати вірші де згадується ця пора року.

Діти розповідають вірші про весну

Ведучий Кажуть весна до нас прилітає на крилах поезії, пісні, танцю.

Танець

Ведуча

Природа - геній! Так, природа - геній,

А пік її натхнення - то весна.

Поглянь: ось тут в траві зеленій,

Десь назбиравши із морського дна,

Нанизує в конвалію перлинки,

У витвір благородної краси.

І листячко притулить їй до спинки,

Щоб не замерзла вранці від роси.

А тут, поглянь: стоїть тюльпан вогнистий,

Мов келих полум'яного вина,

Шумує і проміниться іскристо.

Ведучий

Квіток, квіток, як можна більше квітів,

І білого серпанку на обличчя,

Того, що звуть ілюзією... «Боже!»

Як часто ті слова вчуваються мені

Посеред ночі : «Квітів, безліч квітів!»

Ведуча Ось настала черга відкрити другу сторінку нашого усного журналу під назвою «Квіти».

Ведучий Якщо подивитися на портрет Лесі Українки, то мабуть не важко здогадатися, яка квітка була найулюбленішою для поетеси. Так,це ромашки, а ще волошки, конвалії. Ромашки - тому що це квіти миру і кохання, на її квітках люблять ворожити дівчата.

Ведуча Волошки. Існує така легенда: «Покохали один одного русалка польова і хлопець Василько. Та не судилося їм щастя: русалка не могла жити без води, а Василько – без землі. І перетворила русалка свого коханого на блакитну квітку. Думала, що підуть дощі і понесуть квітку у водну безодню, але та пустила міцні корені. Так і живе на землі. Вона - символ вірності та постійності, прозріння і краси».

Ведучий А ось про те, які ще квіти описує поетеса у своїх творах нам розкажуть пошановувачі поезії Лесі Українки.

Ведуча Так згодна, а за одно й допоможуть скласти букет для Лесі з її ж улюблених квітів.

Діти розповідають вірші де згадується, хоч якісь квіти (і приклеюють у вазу квіти)

Танець «Ромашка»

Ведучий сидить і гадає на ромашці «кохає» «не кохає»

Ведуча Олеже! Ти що робиш!

Ведучий Ти знаєш, Олено, оце сидів і слухав вірші про весну, про квіти, про пташиний спів, і підсвідоме розумію, що в цій злагодженій гармонії не вистачає ще одного компоненту, здогадайся якого.

Ведуча А тут не важко здогадатися, дивлячись на тебе. Так я зрозуміла. Весною пробуджуються не тільки квіти, а й таке ніжне, трепетне почуття як «кохання»

Ведучий Тож ми з вами відкриваємо третю сторінку нашого журналу під назвою «Кохання».

Ведуча Леся Українка в одному із своїх віршів писала

Я не кохаю тебе і не прагну дружиною стати:

Твої поцілунки, обійми і в мріях не сняться мені.

В мислях ніколи коханим тебе не одважусь назвати:

Я часто питаю себе: чи кохаю? - Одказую: «Ні»:

Тільки ж як сяду край тебе, серденько, мов птиця, заб'ється,

Дивлюся на тебе й не можу одвести очей.

І хоч з тобою розстанусь, то в думці моїй зостається

Наче жива, твоя постать і кожнеє слово з речей

Часто я в думці з тобою великі розмови проваджу,

І світять, як мрія, мені твої очі, то зорі сумні...

Ох, я не знаю, мій друже, сама я не зважу –

Коли б ти спитав: - «Чи кохаєш? - Чи я б тобі мовила «Ні»?

Ведучий У 1897 р. Леся Українка виїхала на лікування до Криму, де й зустріла Сергія Мержинського

Ця зустріч виявилась доленосною для неї не тільки як для жінки, але і як для творця. Найпроникливіше, найвідвертіші рядки її віршів присвячені Сергієві. Відтепер вона не стільки борець за соціальну справедливість, скільки пристрасно любляча жінка. «Твої листи завжди пахнуть зов’ялими трояндами», - пише вона Мержинському, сплітаючи прозу і поезію воєдино, як сплелися в її коханні безнадійність і щастя. Перше серйозне почуття розкрило в самій поетесі стільки мужності та сили волі, про які вона сама, мабуть, не здогадувалася. В ніч смерті коханого, 18 січня 1901 р., Леся пише біля його ліжка один з кращих своїх творів - драму «Одержима». Сама вона говорила, що житиме довго, раз вже вижила тієї ночі. Лариса Петрівна так в не змогла забути свого коханого.

Ведуча Хоч і довелося Лесі Українці недовго бути із коханою людиною, але саме в ті дні, хвилини вона була щаслива, тому що вона кохала. І відгомін цього кохання ми відчуваємо у її творах.

Звучать вірші, сцени про кохання

Ведучий

«Та ні ж! Любов ніколи не вмирає», -

Промовить соловей, розбудить день.

Здається, принесе з самого раю

Весь дивосвіт мелодій і пісень

Від сонця, від небесного світила.

І вище сонця буде лиш Любов.

Природа - геній, а весна - то крила,

Що підняла любов до піднебес.

Ведуча Вогонь творів Лесі Українки палає уже понад століття. Це незгасимий вогонь таланту, справжнього, від Бога. Донька Прометея, як прозвали її, несла вона вогонь своїх поезій, цю іскру Божу, за життя людям, несе і зараз, устами нашими, її потомків. Тож нехай звучить серед нас слово Лесі і слово про Лесю, як шана наша пам’яті її великій.

Ведучий

Твого слова співучого сила

Кличе нас до щасливих висот.

У віршах свій народ ти любила -

І тебе не забуде народ.

Ведуча Дорогі шанувальники творчості Лесі Українки! Наше свято закінчилося, але ми не прощаємося з вами, тому що на протязі всіх шкільних років, ви будете пересікатися із творчістю Лесі Українки.

Конспект з історії України - Проголошення незалежності України.

Учитель — Tue, 28 Oct 2014 19:10:57 GMT

Автор: Вчерашня Н.Б.

Тема: Проголошення незалежності України.

Мета: сформувати в учнів цілісне уявлення про взаємозв'язок подій 1985—1991 рр., особливості процесу перебудови, причини проголошення незалежності України; з'ясувати, в чому полягає її історичне значення; продовжити формування навичок побудови логічних схем; ознайомити учнів з поняттями: «перебудова», «політична система суспільства», «гласність», «сучасна політична партія», «референдум», «плюралізм», «суверенітет».

Тип уроку: комбінований.

Методи: словесні, наглядні, практичні.

Обладнання: карта, плакати, ілюстрації, таблиці, портрети державних діячів, державна символіка, матеріали періодичної преси, малюнки, магнітофон.

Епіграф

Вставай, народе, в єдину лаву,

Шикуй братерство всіх наших мов,

Вставай творити свою державу,

Вставай, народе, твій час прийшов.

Д. Павличко

ХІД УРОКУ

І. Організаційний момент уроку

II. Актуалізація опорних знань і вмінь учнів

Учитель. Сьогодні завершуємо вивчення теми уроком «Проголошення незалежності України». Давайте проаналізуємо уривок з вірша Дмитра Павличка, винесений як епіграф сьогоднішнього уроку. Як ви вважаєте, які події могли надихнути автора на написання цих рядків?

Орієнтовна відповідь учнів. Написати цей вірш поета надихнули зміни, які сталися в СРСР в період перебудови.

Учитель. Що таке перебудова?

Перебудова — спроба партійно-державної верхівки СРСР вивести країну з гострої кризи, що охопила всі сфери суспільства і набула всеохопного системного характеру.

Учитель. Термін «перебудова» у доповіді М. Горбачова на квітневому

(1985 р.) пленумі ЦК КПРС, спочатку згадувався лише в контексті покращення управління господарського механізму, тобто у досить обмеженому, вузькому розумінні. Але поступово цей термін став наповнюватися новим змістом, означаючи оновлення, модернізацію всіх сфер життя, «очищення» соціалізму від негативних нашарувань минулого, надання йому гуманного, привабливого для співвітчизників і громадян на зразок зарубіжних країн вигляду. Перебудова закінчилася розпадом Радянського Союзу, подальшим поглибленням кризи в суспільстві.

Давайте разом поміркуємо над твердженням відомого демократа, тогочасного мера Москви Г. Попова: «...Ніякої однозначної концепції перебудови, яка б формулювала кінцеву схему, те, чого ми повинні були, врешті-решт, досягти, не існувало... Сили, що розпочали перебудову, так і не спромоглися виробити свій варіант перебудови».

Певний час Україна залишалась «заповідником комунізму». Активізація громадського руху в Україні припадає на 1989 р. Наведіть факти, які б підтвердили цю думку.

Скасування ст. 6 Конституції про керівну роль КПРС спричинила появу в Україні. Залежно від ставлення до існуючої економічної системи партії розпадаються на: праві, центристські, ліві. Як можна класифікувати ці партії? (Праві партії — УНП, УХДП, ДСУ, УНДП; центристські — УРП, ДемПУ, УСДП, СДПУОСДПУ)

Проте багатопартійна система мала поки що декларативний характер, адже справжнього. реального політичного плюралізму не склалося.

Жодна політична партія не могла урівноважити свій вплив з можливостями КПУ, під контролем якої КДБ, партійний, господарчий, державний апарат.

Запитання

• Які ви можете назвати етапи формування багатопартійності?

ІІІ. Вивчення нового матеріалу

Повідомляється тема та план уроку, які записані на дошці.

Учитель. Під час роботи на уроці ми продовжимо заповнення таблиці «Перебудова 1985—199! рр.», а також поміркуємо над питанням, записаним на дошці: - Чи є проголошення незалежності України випадковим чи воно було проявом історичної закономірності? Свою відповідь обґрунтуйте.

Слухаючи розповідь учителя, повідомлення однокласників, вам належить заповнити схему «Причини проголошення незалежності України».

Повідомлення учня про вибори до Верховної Ради УРСР у 1990році

і розстановку політичних сил у ній Центральною подією в суспільному житті України були вибори народних депутатів України та місцевих рад у березні 1990 р. На 450 мандатів до Верховної Ради УРСР претендувало близько 3 тис. кандидатів. Опозиційні сили створили для координації дій на виборах Демократичний блок. Переважну більшість депутатських місць у Верховній Раді здобули представники комуністичної партії України, а демократичний блок отримав майже третину місць. Уперше в історії України Верховна Рада

травня 1990 р. почала працювати в парламентському режимі (сесія тривали не 1—2 дні, а 60 робочих днів). У Верховній Раді утворилися: парламентська більшість (група «239»), парламентська опозиція (Народна Рада — 125 чол.). Представники опозиції Д. Юхновський, О. Ємець,. Д. Павличко, Л. Танюк,

В. Яворівський очолили 7 із 23 постійних комісій українського парламенту. Саме з ініціативи Демократичного блоку 16 липня 1990 р. було прийнято Декларацію про державний суверенітет в Україні.

Учитель. Які ж обставини сприяли прийняттю Декларації про державний суверенітет?

Майже усі депутатів згуртувалися навколо ідеї суверенності, чому значною мірою сприяли настрої широких мас, а також зверхня великодержавна політика центру, що грубо порушувала інтереси союзних республік і вела до поглиблення економічної кризи в СРСР.
Важливу роль відіграв приклад РСФСР, народні депутати якої, всупереч сподіванням інтернаціоналістів, пішли на проголошення державного суверенітету РСФСР.
Тільки проголошенням суверенітету можна було б узаконити державність України.
Необхідність відродження національної культури та збереження духовних багатств українського народу.
Зростання національної свідомості українського народу.

Робота з підручником

Опрацювавши матеріал підручника, визначити основні засади Декларації про державний суверенітет.

Учитель. Декларації не було надано статусу конституційного акту, що фактично перетворювало її на добірку добрих намірів.

У цьому виявилась нерішучість і непослідовність депутатської більшості, яка за конкретних умов 1990 р. не бачила іншої можливості розірвати з центром.

Проте та сама більшість погодилася на внесення до Конституції УРСР статті, що проголошувала верховенство законів УРСР на її території над союзними законами. Це був винятково важливий крок у справі наповнення Декларації реальним змістом.

Восени 1990 р. відбулося кілька подій, що засвідчили загострення стосунків опозиції та офіційної влади. Друга сесія Верховної Ради УРСР, що розпочала свою роботу 1 жовтня 1990 р., супроводжувалася хвилею мітингів та маніфестацій:

у Києві 100 тисячна маніфестація із за кликами до проведення «круглого столу» усіх політичних сил України;
голодування студентів.

У центрі Києва на майдані Незалежності біля підніжжя існуючого тоді пам’ятника В. І. Леніну 2—7 жовтня відбулося голодування студентів. (Демонструються матеріали періодичної преси та інший ілюстративний матеріал про ці події.)

Завдання учням

- Знайти у підручнику матеріал, який містить вимоги студентів.

Учитель. Здобувши перші перемоги, опозиція продовжувала натиск. Це продемонстрували II Всеукраїнські збори Народного Руху України, що проходили з 25 по 28 жовтня 1990 р. у Києві. Збори внесли зміни у програму і статут. З її назви були вилучені слова «за перебудову». Ставилася мета: досягнення незалежності України, розбудова демократично-правової держави.

Запитання

- Яка мета ставилася в першому варіанті програми? (Планувалося, що Україна вибудовуватиме стосунки на підставі нового союзного договору. Це був повний і незворотний розрив з лінією Компартії України).

Учитель. У 1991 р. політична й економічна ситуація в СРСР ще більше загострюється. Горбачовське керівництво «поступово у своїй діяльності повертало вправо. У грудні 1990 р. Пленум ЦК КПРС поставив завдання: «Завдати поразки деструктивним силам — «націоналістам», «сепаратистам»... Станіслав Гуренко, І Секретар ЦК КПУ, виступаючи на цьому Пленумі, завершує свою промову словами: «Демократія, плюралізм стають засобом перетворення країни у «театр абсурду». Міняються навіть терміни в офіційній політиці: плюралізм, демократія, гласність витісняються і заміняються на дисципліну, порядок, стабільність.

- Що спричинило такі зміни у політиці?

Повна втрата контролю за процесом перебудови.
Запізнення з реформуванням СРСР.
Відсутність міцного центристського руху, що міг би стати опорою поміркованого курсу.
Загальна організаційна слабкість демократичних сил.

— Важливою віхою в суспільстві став березневий референдум 1991 р.

Референдум — спосіб прийняття громадянами держави шляхом голосування законів, інших важливих питань загальнодержавного і місцевого значення.

Форма державного устрою — це спосіб поділу держави на певні складові частини і розподіл влади між нею і частинами.

Запитання

• Які ви знаєте форми державного устрою?
(Унітарна держава, федеративна держава, конфедерація)

Унітарна держава — держава, в якій верховна влада зосереджена в центрі, а складові частини держави є її лише адміністративно-територіальними підрозділами.

Федеративна держава — союзна держава, до якої входять державні утворення, що мають юридичну і відповідну політичну самостійність. Федеральні органи можуть значно звузити суверенітет республіки.

Конфедерація — союз суверенних держав, створений для досягнення певних цілей (політичних, військових). Конфедерація утворює центральні органи, які не мають, як правило, прямої влади над державами, що входять до неї.

Учитель. Українському народові запропонували визначитися з питання.

Учень зачитує бюлетень загальносоюзного референдуму.

• Чи вважаєте ви за необхідне збереження Союзу Радянських Соціалістичних

Республік як оновленої федерації рівно правних суверенних республік, в якій повною мірою гарантуватимуться права і свободи будь-якої національності?

— Політична обстановка в країні загострилася. 6 союзних республік відмовилися від референдуму. У суспільстві панують різні настрої і точки зору. В цій ситуації Л. Кравчук, Голова Верховної Ради УРСР, запропонував одночасно із загальносоюзним референдумом провести опитування населення УРСР, яке підтримали 288 депутатів Верховної Ради.

Жителям республіки запропонували відповісти на питання.

Учень зачитує бюлетень опитування населення УРСР:

Чи згодні ви з тим, що Україна має бути в складі Союзу Радянських суверенних держав на засадах Декларації про державний суверенітет України?

Особливу позицію посіли обласні ради Львівської, Івано-Франківської, Тернопільської областей. Крім союзного і республіканського, запропонували провести ще й місцевий референдум.

Учень зачитує бюлетень місцевого референдуму:

• Чи хочете ви, щоб Україна стала незалежною державою, яка самостійно вирішує всі питання внутрішньої та зовнішньої політики, забезпечує рівні права громадянам незалежно від національної та релігійної приналежності?

Учитель. Які форми державного устрою пропонувалося підтримати на референдумі?

1-й учень

Бюлетень загальносоюзного референдуму — федерація.
Бюлетень опитування населення УРСР — конфедерація.

Бюлетень місцевого референдуму — самостійність держави

(незалежну).

Учитель. Результати референдуму мали такий вигляд:

на перше питання «так» сказали — 70,2 % виборців;
на друге питання «так» сказали — 80,2 % виборців;
на третє питання «так» сказали — 88 % виборців (в 3-х областях).

Завдання учням

Проаналізуйте результати референдуму, про що вони засвідчили.

Учитель. Більшість виборців сказали «так», не розуміючи що голосують за різні форми національно-державного устрою. Проте було зрозуміло, що громадська думка починає схилятися в бік незалежності України.

Учитель. Зробіть висновок про стан економічної і політичної ситуації влітку 1991 р., якщо:

обсяг промислового виробництва в СРСР відповідав рівню 1986 р.;
демократичні сили дедалі енергійніше вимагали продовження реформ;
посилюється політична активність народних мас;
тривала підготовка до підписання оновленого союзного договору, який мав, на думку М. Горбачова, врятувати СРСР мирним шляхом.

Повідомлення учня про події 19—21 серпня 1991 року в Москві і Києві

Робота з документом

Учні мають опрацювати документ, вміщений в підручнику, — спогади екс-президента Л.Кравчука про приїзд генерала Варенникова — і дати відповіді на запитання до нього.

Президія Верховної Ради УРСР прийняла рішення про скликання позачергової сесії Верховної Ради, на якій 24 серпня 1991 р. було прийнято історичний документ — Акт проголошення незалежності України.

(Учень зачитує Акт проголошення незалежності України.)

Запитання

Як ви вважаєте, чому стало можливим прийняття цього документа?
Чому парламентська група «239», в якій більшість становили комуністи, проголосувала за Акт, хоча КПУ не є і не була
ніколи прихильником самостійності, незалежності України?

Висновок. Прийняття Верховною Радою УРСР 24 серпня 1991 р. Акта про незалежність України було цілком закономірною подією. До того ж за умов наступу антикомунізму з Росії КПУ і компартійна більшість у парламенті прагнула зберегти свою владу в Україні.

Робота з підручником

Опрацювати матеріал підручника на С. 206— 207 і виписати законодавчі акти, прийняті Верховною Радою України протягом жовтня — грудня 1991 р.

Запитання

Чому питання про державну символіку викликало серйозні розбіжності серед депутатів Верховної Ради?
Як ви вважаєте, що повинні відображати державні символи?

Учитель. 4 вересня 1991 р. синьо-жовтий прапор був піднятий над будинком Верховної Ради УРСР. На державному рівні такі рішення були прийняті лише через 6 місяців.

28.01.1992 р. було затверджено синьо-жовтий Державний Прапор. 19.02.1992 р. затверджено Малий Герб України — тризуб. (Демонструються символи держави.)

16.01.1992 р. затверджено державним гімном музику М. Вербицького до пісні П. Чубинського «Ще не вмерла Україна».

Але питання про текст гімну виявилося відкритим.

Учитель. Проголошення незалежності України призвело до загострення відносин між республікою, деякими політичними колами Росії і залишками центральних структур колишнього центру. Тиск центру призвів до протилежних результатів. За результатами Всеукраїнського референдуму, проведеного 1 грудня 1991 р., 90,32 % громадян сказали «так» на підтвердження Акта проголошення незалежності України. Того ж дня було обрано і Президента України. Ним став Л. Кравчук, за якого проголосували

61 % виборців.

(Демонструється портрет першого Президента незалежної України.)

Один із відповідальних працівників Держдепартаменту США на сторінках американського тижневика «Тайм» так прокоментував результати українського референдуму: «Росія може існувати без України, Україна може існувати без Росії. Але Радянський Союз не може існувати без України. Він закінчився».

Всеукраїнський референдум 1 грудня 1991 р. став вирішальною подією на шляху повної ліквідації центральних владних структур.

Повідомлення учня про події в Біловезькій Пущі і укладання 21 грудня в Алма-Аті угоди про утворення СНД. 21 грудня в Алма-Аті Декларацію СНД підписали всі республіки СРСР, крім Литви, Латвії, Естонії і Грузії.

Учитель. Незалежність України стала фактом, що визнавався всіма державами в СНД і за рубежем. Це стало подією всесвітнього історичного значення. Заслухаємо думку З. Бжезинського: «Незалежна Україна змінює всю геополітичну карту Європи, її поява — одна з трьох найбільших геополітичних подій XX століття. Перша подія — розпад у 1918 р. Австро-Угорської імперії. Друга — поділ Європи в 1945 р. на два блоки. Поява незалежної України може вважатися третьою подією». («Світ про Україну», 20.01.1993р.),

Завдання учням

Назвіть фактори, що сприяли появі незалежної України. Після розмови з учнями узагальнюємо за схемою, яка написана на таблиці і виставлена біля дошки.

IV. Узагальнення знань учнів

Учитель. Повернімося до проблемного питання, яке було поставлене на початку уроку: чи було проголошення незалежності України випадковістю чи це була закономірна подія?

Радянський Союз був останньою великою імперією, яка в 70—80-х роках XX ст. переживала загальну кризу. Перебудова прискорила процес розпаду СРСР, на уламках якого виникли суверенні держави, серед них і Україна. Якщо враховувати віковічне прагнення українців до незалежності, свободи, то проголошення незалежності України було швидше закономірним, ніж випадковим явищем.