Автор: Подима Н.П.
Позакласний захід на тему «Хорошії гості у мене»
У дійстві беруть участь
Мати Марічка
Дочка Оленка
Дідусь-сусід Оксанка
Галя Славко
Питайко Наталка
Весна
Група хлопчиків і дівчаток в українських костюмах східного і західного регіонів України.
Сцена являє собою українську світлицю. На стінах розвішані вишивані рушники, на столі й полицях - миски, тарелі, карафки й доріжки, у центрі - розписані піч, біля неї рогачі, кочерги ,дерев'яна лопата для хліба, у печі-глиняні горщики та глечики (їх можна намалювати). На лаві сидять дві дівчинки, обидві в українських сорочках, плахтах (чи спідничках), керсетках; голова однієї пов'язана хусткою (як у молодиці). Це мати. На голові у другої дівчинки - віночок чи стрічкою.
Мати й Дочка
(вишивають і співають)
Ой зелене жито, зелене.
Хорошії гості у мене
Зеленеє жито женці жнуть - }
Хорошії гості в хату йдуть. } 2 рази
Ой зелене жито, зелене,
Хорошії гості у мене,
Зеленеє жито, ще й овес. }
Ой зібрався рід наш увесь. } 2 рази
З цими словами на сцену виходять дівчата в східноукраїнських костюмах, вклоняються і говорять хором:
Добрий вечір вашій хаті!
Мати й Дочка
Добрий вечір, гості дорогі!
(Низько вклоняються.)
Сідайте у нашій світлиці.
Оксанка
Дуже гарна в вас світлиця.
Чиста, як вода в криниці.
Галя
Чи не можна вечорниці
Провести у вашій світлиці?
Мати
Просим, просим вечорниці
Провести у цій світлиці.
Дочка
Тільки свято в нас незвичне -
Свято е-ти-мо-ло-гі-чне.
Питайко.
Ну,а що це означає?
Мати
Може, це й не кожен знає:
В нас на святі побувати
Означає добре знати,
Що, чому і як назвали,
Що у назві врахували. (До дівчат.)
Ви, дівчаточки, сідайте,
Попрацюйте, поспівайте.
Дівчата сідають, витягують рукоділля: хтось вишиває сорочку, хтось - рушник, хтось плете мереживо. Співають.
Рідна мати моя, ти ночей не доспала,
І водила мене у поля край села,
І в дорогу далеку ти мене на зорі проводжала,
І рушник вишиваний на щастя дала.
І в дорогу далеку ти мене на зорі проводжала,
І рушник вишиваний на щастя, на долю дала.
(А.Малишко)
Дочка.
Мамо, а чому РУШНИК так називається?
Мати.
А ти сама подумай, дочко.
Дочка.
А й справді, дівчата, хто знає?
Оксанка.
Може, тому, що його руками вишивають? (Звертається до залу.) Може, діти нам допоможуть? (Глядачі відповідають. Якщо ні, то мати пояснює. )
РУШНИК - ЦЕ ШМАТОК ТКАНИНИ, ЯКИМ ВИТИРАЮТЬ РУКИ. Спочатку цей шматок тканини називався РУЧНИК, а потім його стали називати РУШНИК.
Наперед виходить Оксанка. На мелодію української народної пісні «За городом качки пливуть» співає:
Гарна плахта, гарна плахта,
Ще й шовком заткана,
А сорочка білесенька
Ясно вишивана. } 2 рази
Ось керсетка оксамитна,
Ось рясний віночок,
Червоненький фартушок,
В смужку поясочок. } 2 рази
Співаючи, Оксанка показує деталі українського народного одягу.
Дочка.
Мамо, а чому КЕРСЕТКУ так назвали?
Мати
КЕРСЕТКА - одяг український,
Та корінь в слові цім латинським,
Латинське корпус значить тіло.
По світу слово полетіло,
У Франції корсетом стало,
В країну нашу завітало
І, суфікс -к- собі діставши,
Лишилось жити тут назавше.
Оксанка.
Чому ПЛАХТУ так назвали?
Мати
На сорочку одягали
Шмат вовняної тканини,
Різноколірні клітини
В цій тканині чергувались,
Наче квіточки, сміялись.
ПЛАХТА - парус у поляків
І завіса у словаків.
ПЛАХТА означає пласка.
І з плащем вона близька.
Оксанка
А чому шматок тканини Зветься ФАРТУХ, ФАРТУІШША?
Мати
Це також шматок тканини, Щоб за поясом носити... Наперед виходить Галя.
Галя
Ой, дозвольте перебити!
Як за поясом - ЗАПАСКА?
Треба ж, мабуть, ЗАПОЯСКА?
Мати
Слід сказати: наша мова
Знала й перше, й друге слово.
Одні мовили: запаска,
Інші звали: запояска
Пас і пояс нарівні
Уживалися в ті дні.
Згодом мовлення змінилось -
Запояска і пас відпали.
Галя.
А ВІНОК чом так назвали?
Оксанка
Із квіток його звивали,
Стрічкою перевивали,
Назву легко зрозуміти:
ВІНОК значить "те, що звите".
Дочка
(виглядає у вікно)
Ой, дівчаточка, дівчата,
Хтось іде до нас у хату.
Ця красуня чарівна -
Не хто інший, як весна!
Дівчата
(співають)
Благослови, мати,
Весну закликати!
Весну закликати,
Зиму проводжати.
Мати
Любі дівчаточка,
Звивайте віночки,
В танок ставайте,
Весна зустрічайте!
Дівчата стають у коло, водять хоровод.
Входить Весна.
Дівчата
(співають)
Ой ти, весна, ти, весна,
Ти чого до нас прийшла?
Весна
Я прийшла до вас з теплом,
Із зеленим житечком.
Дівчата
(співають)
Весна, весна, днем красна!
Що ти нам, весно, принесла?
Весна
Принесла я вам літечко,
Ще й зеленеє житечко.
А вам, дівочки, по вінку, по вінку
З зеленого барвінку, барвінку.
Весна роздає дівчатам віночки.
На сцену виходить група хлопців в українських костюмах.
Хлопці
(співають)
А вже весна, а вже красна. Із стріх вода капле. } 3 рази
Молодому козаченьку
Мандрівочка пахне. } 3 рази
Хлопці й дівчата танцюють "Козачок".
Наперед виходить Марічка з червоними черевичками в руках.
Марічка
(читає або співає й пританцьовує)
Гоп - гоп, чики - чики!
Купив тато черевики.
Я піду у них на свято,
Танцюватиме завзято.
Я пристукну каблуками,
Розведу в боки руками,
Сплесну,
Вихром закружляю, -
Черевички ж нові маю!
Наче сонце, червоненькі.
Ще й риплять, як зробиш крок
Так і просяться в танок!
(В. Ладижець)
Наталка
Постривай, скажи, Марічко, Чом так звуться черевички?
Марічка
З найтоншої шкіри черевики шили,
А найтоншу шкіру чинбарі чинили
З черева тварини.
От і вся причина.
У механічному записі звучить куплет пісні О. Біляша на слова Д. Павличка "Два кольори". Наперед виходить Іванко.
Іванко
Мама вишили мені
Квітами сорочку.
Квіти гарні, весняні:
- На, вдягай, синочку.
В нитці - сонце золоте,
Пелюстки багряні.
Ласка мамина цвіте
В тому вишиванні.
Вишиваночку візьму,
Швидко одягнуся.
Підійду й обійму
Я свою матусю.
(В. Кращенко)
Питайко.
А чом СОРОЧКУ так назвали?
Іванко
Цю назву люди здавна знали,
Учені мудреці шукали
Причину назви, та дарма:
Єдиних висновків нема.
Питайко.
Коли вона з'явилась, звідки?
Діти - глядачі відповідають: слово КЕРСЕТКА ПОВ'ЯЗАНЕ З ЛАТИНСЬКИМ СЛОВОМ КОРПУС, ЩО ЗНАЧИТЬ ТІЛО; ПЛАХТА - ПЛАСКА, ВІНОК - ТЕ, ЩО ЗВИТО, ЧЕРЕВИКИ - ВЗУТТЯ, ПОШИТЕ З ЧЕРЕВА, ТОЧНІШЕ ЗІ ШКІРИ ЧЕРЕВА ТЕЛЯТИ, СОРОЧКА -СІТКА, КОЛЬЧУГА, МІШОК.
Наперед виходить Оленка. На мелодію української народної пісні "У сусіда хата біла" співає й пританцьовує.
Я Оленка невеличка,
В мене шовкова спідничка.
В косі стрічка промениста }2
І коралове намисто. } 2 рази
Дочка.
Чому так спідниця зветься?
Оленка
Що ж, подумать доведеться.
Може, діти, якщо зможуть,
Нам з тобою допоможуть?
Якщо глядачі не зможуть пояснити, що слово СПІДНИЦЯ первісне означало СПІДНІЙ ОДЯГ, тоді "здогадується"
Дочка.
Ой, здається, здогадалась. Може, спідниця так називається тому, що спочатку це був спідній одяг.
Мати
Ти правильно, доню, усе зрозуміла
(або: Ви правильно, діти усе зрозуміли).
Спідниці жінки у нас здавна носили.
Та зверху ще сукню вони одягали,
Спідниця з під сукні ледь виглядала.
Наталка.
А чом так звемо НАМИСТО?
Оленка
Спершу звалося намисто,
Бо в староіндійській мові
Існувало маня слово.
Маня - шия означало.
Те, що шию обвивало,
Називалося манисто.
Ну, а з нього вже й НАМИСТО.
На сцену виходять діти в гуцульських та буковинських костюмах. Вони співають коломийки й танцюють.
Ой співанки - коломийки,
в'язанку з них в'яжу,
Як попросять заспівати,
яси не відкажу,
Та я собі заспіваю, тоненько засвищу.
Скільки знаю коломийок, як трави та листу.
Ой повіяв буйний вітер, повіяв, повіяв,
Та він мої коломийки по горах розсіяв.
(Народні коломийки) На перед виходить Славко - гуцул.
Славко
Я малесенький вівчарок,
Маю на плечах кептарик
І сорочку - вишиванку.
Прокидаюся я зранку,
У сопілочку заграю,
Всіх овечок позбираю.
Наталка.
А що таке КЕПТАР, скажи?
Славко
КЕПТАР - кожух без рукавів,
Щоб груди й плечі добре грів.
До нас прийшов він із Молдови.
Кептар - звучало там те слово,
А кепт - то по - молдовське груди.
Отже кептар їх гріти буде.
На сцену виходить Дід - сусід.
Дід.
Добривечір у вашій хаті!
Діти вітаються.
Дід.
А що це в вас неначе свято?
Мати.
У нас, дідусю, вечорниці.
Дід
А й бачу: гості у світлиці,
Колись, як був я молодим,
На вечорниці теж ходив.
Співали ми, і танцювали,
І в різні ігри часом грали,
А як загадку загадають,
То ще не зразу й відгадують.
Марічка.
Ви нам, дідусю, загадайте.
Дід.
Ну, що ж, спробую, стривайте.
Химерний, маленький,
Бокастий, товстенький
Коханчик удавсь;
У тісто прибрався,
Чимось смачненьким напхався,
В окропі купався,
На смак уродився,
Ще й маслом умився.
(Л. Глібов)
Глядачі відгадують загадку: ВАРЕНИК.
Дід
Ви вже, мабуть, відгадали, Чом ВАРЕНИК так назвали?
Глядачі пояснюють.
Мати вносить і ставить на стіл макітру з варениками. Дочка - миску зі сметаною.
Мати.
Пригощайтесь, люди добрі!
Дочка
Вареники непогані, Вареники у сметані.
Діти, гості беруть по варенику.
Мати
(тримає в руках порожню макітерку)
Ой макітерко моя,
Ти полив'яна!
Хто зуміє відгадати,
Чом МАКІТРА тебе звати?
Якщо глядачі не зможуть пояснити походження слова МАКІТРА, Дід бере з рук Матері макітру і макогін і, роблячи відповідні рухи, приказує.
Дід
У макітрі терли мак
Ось так - так, ось так - так.
А стирав мак макогін,
Оце він, оце він.
Дочка
(тримає в руках куманець) Ось у мене КУМАНЕЦЬ,
Куманець - молодець. Його знали тюркські мови, Кухоль значило це слово. Мати (тримає в руках карафку).
Я в руках КАРАФКУ маю.
Питайко.
Чом її так називають?
Мати
У старій арабській мові
Пляшка значило це слово,
Тільки пляшка незвичайна,
А опукла надзвичайно.
Дід
Добре, друзі, погуляйте,
Потанцюйте,поспівайте,
Вдарте, діти, "Гопака"
Чи стрімкого "Козачка"
Діти танцюють "Гопак". |